Конкурси “перекладів” – ПРОФАНАЦІЯ!!!

Аааа, забув, ми ж на ти з тобов :))

© анонім, 28-05-2008

Нажаль, ні, Михайле. Але в кожному разі Тобі дякую за пропозицію. :) Справа в тім (чесно признаюся), що я невпевнена, чи зможу перекласти навіть за підрядковим перекладом цей твір. Не знаю мови, а тому дещо боязко братися за це. Хоча, у вигляді переспіву спробувати можна, але лише поза конкурсом, бо вже, бачу, не встигла. Та й так думаю, що не зумію. :( Краще скромно триматимусь осторонь і радітиму за інших відважніших учасників. :))

З повагою,
Віка Йіхова

© анонім, 28-05-2008

Віко, ви б краще взяли участь в конкурсі. Ви ж вправний автор, думаю, з вами буде цікаво позмагатись за перемогу. Як, сподіваюсь, і вам. Чи - уже?
М.К.

© анонім, 28-05-2008

Ну, бачите, шановна/-ий, тут наші погляди розходяться, бо я все-таки більше дотримуюся того, що автор оригіналу має переважати в перекладі, бо перекладач - це теж автор, але й заодно той, хто відтворює мікросвіт оригіналу, тобто його віддзеркалює і, наче рефлектор, спрямовує вже відтворений твір на свідомість читача. Як я вже казала - не існує стандартної та універсальної точки зору на це вкрай проблематичне питання. Звісно, що допускається можливість перекладацьких варіантів, а це тому, що декотрі мови на рівні як стилістичному, так лексичному, синтаксичному, морфологічному і т.д. не мають однакових еквівалентів. А тому така невідповідність мовних еквівалентів і дозволяє прекладачу певну свободу - і це можна вважати теж як творчість перекладача. Бо перекладач - це не автомат, але й творча особистість. Так, в тім я згідна з Вами, та все ж дозвольте мені вважати, що автор оригіналу таки має стояти на першому місці.

Ну, і ще скажу стосовно конкурсу. Не знаю, чому Ви подумали, що я його вважаю "іграшковим". В жодному випадку це так не є. Тим більше, коли я вже висказалася перед тим, що це дуже корисна для нас (гадаю, для всіх) річ - адже треба тренуватися та вдосконалюватися у володінні словом і саме на перекладах це дуже добре робити. Преклади, як такі, не лише цікаві своїм творчим процесом, але й тим, що примушують перекладача пізнавати інший чужомовний світ та відображення як індивідуального авторського світосприйняття, так і ментальності іншого суспільства. Бо будь-який автор - це представник, тобто частина того чи іншого народу, і як такий автор є (свідомо чи ні) носієм його цінностей та традицій. Ну, а тепер хочу вибачитися перед всіма за те, що дозволила собі тут так розійтися. І теж хочу подякувати за увагу до моєї писанини.
Бажаю всім конкурсантам успіхів та багато енергії. :)

З повагою,
Віка Йіхова

© анонім, 28-05-2008

Люба Віко, Ви, здається, уже самі ставите те питання, на яке намагалися відповісти спочатку зовсім інакше. Перекладають, і то добре перекладають. То просто з тих Ваших слів був аналіз. Я не вважаю, що словники всьому навчать. Щоб якнайправильніше розуміти іншу мову, необхідно нею розмовляти вільно, і розумітися на будь-яких діалектах. Бо що тоді, якщо в одному діалекті фразеологічний зворот сприймається в одному сенсі, а у іншій частині країни зовсім інакше? Перекладач попросить допомоги у людини, яка по-своєму буде трактувати, а автор матиме на увазі інше. Не думаю також, що лише у нашій мові трапляються омоніми, - що в такому випадку робити, якщо читач тієї країни сприйматиме не як автор? Думаю, при бажанні недоліки можна найти у всьому. Але, як на мене, то у перекладі між оригіналом і авторським-перекладацьким має переважати особистість останнього, бо якщо переклад кращий від авторського, то читач обере не оригінал.

З повагою.

© анонім, 28-05-2008

Доброго дня, шановний/а-!
Rада би з Вами поспілкуватися, та от виникає питання: а що так для початку підписатися іменем чи принаймні ніком? Було б набагато приємніше відповідати на запитання, коли б під ним стояло ім´я автора. Ну, гаразд, менше з тим.
Для доброго перекладу та знання мови не обов´язково жити в тім середовищі, з мови якого хочемо перекладати, і для діалектів теж існують спеціальні тлумачні словники (нащастя, ці важкі діалектизми вже й не так часто трапляються). А знаєте, от Ваше питання мене наштовхнуло на зустрічне питання до Вас: а як же мої чеські колеги-перекладачі перекладають з української, не знаючи всіх її діалектів? А таки перекладають і Матіос, і Андруховича, і Забужко, і Жадана, і Петра Мідянку та багато інших. Особливо поезію П. Мідянки. Сподіваюся, що Ви знайомі з нею і знаєте, що там закарпатсько-русинських діалектизмів сила-силенна. Так якось же чеський перекладач Томаш Вашут ці вірші переклав, та ще й як гарно переклав! І не жив на Закарпатті, лише прискіпливо з´ясовував у своїх листах до автора та в тлумачних словниках значення кожного незрозумілого слова, зворот тощо. Ну, і декілька років тому вийшла чудова двомовна збірка поезій П. Мідянки - справді, дуже приємно, коли читаєш іншомовну версію твору, зауважуєш там дотримання більшості всього того, про що я говорила нижче, і що переклад чудово відобразив екзотичний колорит Мідянкових поезій. Ну, це я навела для прикладу. Але ж таких прикладів є дуже багато! І справді, не обов´язково жити в іншій країні, просто треба справді знати добре мову (ну, може й не зовсім так, бо то ще треба мати талант до мови), цікавитися реаліями та спеціалізуватися у тій справі. Гадаю, що я тут ніякої такої єресі не сказала, бо це все нормальні речі і зрозумілі речі.
Дякую Вам за увагу.

З повагою,
Віка Йіхова

© анонім, 28-05-2008

А я з Вікою не погоджуся, якщо дозволите. Щоб знати мову до нюансів і володіти всіма її діалектами, не тільки розуміти фразеологізми, а і, одним словом, дихати цією мовою, потрібно жити в такому середовищі не один рік. В такому випадку за життя можна написати тільки декілька перекладів, що стане справою життя. Інакше і не омже бути - у зворотнє тяжко повірити і неможливо з цим сперечатися. Тому всі Ваші три пункти є або нереальними, або поодинокими для втілення. І називати такі конкурси, як наш, ніби іграшковими і далекими від оригіналу - абсурд. Все починається в житті з малого. Я про наше середовище. Чому тут не можуть бути діаманти? Все цілком можливе. Можна дійти і істини. А не перекладати через незнання чи недостатнє знання мови оригіналу - справа кожного особиста, але все залежить від сили бажання.

© анонім, 28-05-2008

Віко, та ж усе гаразд :) Будь-які слушні коменти допоможуть організатору наступного конкурсу. Щиро, Ванда

© анонім, 27-05-2008

Віко, ви сказали все правильно. і достатньо зрозуміло. тим більше, що вийшло насправді цікаво і по ділу. це нормальна розумна гілка вийшла, її ще на майбутнє переглядатимуть(: часом, і не через сварку - а це хороший показник.

andriy д.м.

© анонім, 27-05-2008

Ой, знову чергова очепятка: малося на увазі слово "інспірації." :)Вибачаюся.

З повагою,
В. Йіхова

© анонім, 27-05-2008

Вандо, вибачте, Ви мене, мабуть, трішки не так зрозуміли. Я ж не висказалася проти проведення конкурсу як такого, але просто виклала свою думку. Гадаю, що маю на це право, як і кожен інший ГАКівець брати участь у дискусіях. :)
Ну, а всім тим, хто бере участь у конкурсі теж би хотіла побажати творчих успіхів та іспірації. :)

З повагою,
Віка Йіхова

© анонім, 27-05-2008

Стосовно розуміння мови оригіналу, фразеологічних зворотів і т.д. Здається, в умовах конкурсу було чітко вказано - якщо виникнуть будь які питання щодо розуміння тексту оригіналу - я на всі відповім. Натомість, жодних таких питань не поступило - тому смію припустити, що підрядник учасникам доволі зрозумілий. А приклади того, як знані поети, які бралися за переклади, користуючись підрядником - дуже і дуже вдалі.
Отож успіхів усім, хто наважився взяти участь у конкурсі :) Ванда

© анонім, 27-05-2008

Звісно, Михайле, що я говорю про загальну теорію. Точніше, і до нині не існує якоїсь такої універсальної точно визначеної думки стосовно дотримування норм та правил у перекладах (бо їх, тих думок є дуже багато). Проте таки лише декілька вимог щодо перекладів існує (зараз я так скоренько дещо перелічу з памяті, і, гадаю, не буду занадто ускладнювати):
1) максимальне наближення до оригіналу текста:
потрібно добре розуміння мови; розуміння автора - тобто всього того, що хотів автор висказати, а це призводить до не лише чисто формального розуміння окремо взятого твору як автономного, у вакуумі існуючого матеріалу, але й до порозуміння авторських емоцій.

2) знання позамовних явищ і реалій середовища, у якій виник твір (не лише поезія) і намагання передати, зберегти атмосферу тієї країни і народу, де він виник, і намагатися не робити з іншомовного твору лише українську версію.

3) перекладач окрім вищенаведеного мусить своїм перекладом зацікавити потенційного читача, а це означає, що теж дуже добре мусить знати як свою мову, так і позамовні реалії і вміти це все поєднати - тобто справді зробити такий синтез, котрий би не пошкодив оригінал і заодно би набув яскравогоо звучання в мові перекладу.
і т.д.

Ну, я б тут ще могла доволі довго "розтєкатися мислію по дрєву", але гадаю, що це тут буде не надто доречним. Оскільки дуже добре розумію, що тут ми не намагаємося робити жодних академічних перекладів, де прискіпливо мусять дотримуватися всі вимоги, а лише грайливо беремо участь у черговому поетичному конкурсі як способі вдосконалення свого поетичного вираження, то нічого прои конкурсу як такого не маю. Будь ласка, розважаймося і працюймо над собою. Я тільки "за". Проте хотіла лише висказати свою думку щодо того, чому з перекладами теба поводитися дуже обережно і чому б особисто я не барлася за переклади з мов, котрі я не знаю, чи знаю, але не надто добре. Ось і все. Дякую за увагу. :)

З повагою,
Віка Йіхова.

© анонім, 27-05-2008

То вірно. Якби хтось попросив мене навести приклад перекладу якогось із цих двох Микол з мови, якою він не володів, я би не знав, що відповісти. Але теоретичну можливість такого я можу собі уявити, а не згадати цих Перекладачів я не міг. Отаке.
М.К.

© анонім, 27-05-2008

МК надіслав відгук хвилиною раніше за мене: то я просто долучусь до його слів. хоча, з Лукашем та Зеровим не все так просто(:, щодо тих мов, з яких вони перекладали. відомо, що вони обоє були максималістами в цьому і в першу чергу стояли на позиції розширення власних знань про мову(чи то свою, чи чужу). вони б власноруч зробили підрядник - без жодного сумніву..

але то все дасужіє раздумья у параднава, а загалом - я згоден з МК.

andriy д.м.

© анонім, 27-05-2008

цілком був би з вами зггоден, якби не одне але: дуже чітко зрозумілі слова та фраземи з рос. Мови не полегшили попереднього конкурсу. насправді, у половині перекладів(мінімум) є власне трактування тих чи инших, зрозумілою мовою написаних, речей. Словом, знання мови перекладачем бажане і критично корисне, але не єдино необхідне, бо самЕ точне знання мови дозволить підрядником перекласти твір для розуміння, допомога поета потрібна для того, щоби врамити слова його мови у таку форму, щоб ориґінал не соромно було показати співплемінникам.
отож висновок: цілком може вистачити одної людини, що вільно розмовляє іноземною, все одно всі художні твори ще раз інтерпретуватимуться читачем. За умови підрядника ключовим стає рівень володіння иншою мовою творцем підрядкового перекладу: він має бути мінімум високим.

andriy д.м.

© анонім, 27-05-2008

Віко, це все теорія. А практика... Знаєте, коли Йосифа Бродського судили за неробство, він намагався виправдатись тим, що насправді він не зовсім байдики бив, а займався літературою, і, зокрема, поетичними перекладами. Можливість такої праці здалася судді вельми сумнівною, бо багатьох мов, з яких Бродський перекладав (а перекладав він багато), він не знав. Натомість користувався підрядниками. Думаю, той суддя мислив приблизно так само, як ви, Віко. От не можна перекладати з мови, яку не знаєш - і баста. І переконати того суддю в тому, що користуватись підрядниками - це нормально, що перекладати з незнайомої мови - реалістична задача, не вдалося ні Бродському, ні тим, хто за поета намагався заступитись.

Отже, практика така, що багато відомих авторів дійсно перекладали з незнайомих їм мов, користуючись підрядниками. Невже ви думаєте, що Пастернак говорив мовою Рабіндраната Тагора? Чи Ахматова - мовою Шота Руставелі?

Ви, звичайно, можете сказати, що ми ж не Пастернак, не Зеров, не Ахматова, не Лукаш. Це так. Але зробити якісний переклад віршу - це дуже непроста задача, дійсно вищий пілотаж в поезії. І якщо за такі важкі задачі не братися, якщо не намагатись дотягнутись до рівня великих, то є ризик завжди залишитись сіреньким нецікавим другорядним автором. Якщо когось така доля влаштовує - будь ласка.

Зрештою, ніхто нікого перекладати, брати участь в конкурсах, і т.п., не примушує.

Карповий

© анонім, 27-05-2008

Вибачаюся, що написала трохи заплутано. Тобто я мала на увазі, що незнання фразеологізмів може переінакшити текст твору, оскільки без їх знання перекладач має спокусу інтерпретувати текст суто по-своєму, і як наслідок цього постає вже не перекладений оригінал, але зовсім інший, переінакшений твір.

З повагою,
Віка Йіхова

© анонім, 27-05-2008

"В даному випадку все зведено до механічної заміни слів, близьких за значенням, в підрядкових перекладах…
Необхідність знання мови, оригіналу, нівелюється “конструктивним” догматизмом заготовок(підрядк. перекл.)… а також перефразуванням і парафразуванням “перекладів” ,інших конкурсантів, іншими конкурсантами… " © Мисько Сергій Ввсильович

Скажу свою думку, можна?
Ніколи б не перкладала текст з мови, котрої не знаю. Не впевнена, що всі тут такі знавці шведської, щоб вірш перекласти бездоганно. А як же таке явище, якими є фразеологізми та ідіоми, котрі мають як певне, так і(рідше) багатозначне своє значення у мовній структурі і здатні у висловленні та в метафоричному сенсі значно розширити асоціативне поле образів (тобто перекладених відповідників), і навіть можуть без досконалого знання ширшого контексту та мовних реалій зовсім переінакшити текст? Як на мене, підрядковий переклад це зробити не спроможний, бо він не охоплює всю повноту та глибину тієї чи іншої мови - в такому випадку перекладені тексти задаватимуться дещо штучними, оскільки наведення лише синонімів не є достатнім для того, щоб відобразити задум автора оригіналу. Бо в перекладі йдеться передусім про те, щоб мова, якою перекладається, відзеркалювала живий стан, рухливість та багатогранність думки автора та мови оригіналу. Згідна з думкою Мисько Сергія Ввсильовичa.

З повагою,
Віка Йіхова

© анонім, 27-05-2008

та розслабтеся (((: людина виговолрилась. воно мо' і згодиться в майб. на конкурсі, а мо' і ні - так точно вже хоч одному чоловікові буде спокійніше на тій землі(: будьте креативними, замість шпигунства більше корисних: критики та перекладів відповідно. ок. усййо.

andriy д.м.

© анонім, 27-05-2008

Пробачте, але Ваші оцінки ну ні до чого.

© анонім, 27-05-2008

Дуже на те схоже.

© анонім, 27-05-2008

Сергію, то це Ви і є той профан, що ліпив оцінки?

© анонім, 27-05-2008

профанація - це, звичайно, дуже сильно сказано.

про мінус підрядників, особливо коли більшість однозначно не знає мови.. ну, щось у цьому є, але взагалі-то це не зовсім так - підрядник дає загальне русло, потрібно створити віршовий відповідник.

щодо конфіденційності текстів - такої думки, як у цьому відгукові, я ще у обговореннях на ГАКу не стрічав. а вона видається мені слушною. вочевидь, вона заслуговує на увагу. але, тоді виглядає, що саме після введення цього пункту мінуси багатьох инших частин відгуку нівелюються, або, принаймні, їх вплив зменшується. сьогодні все лежить на відповідальності і самодисципліні перекладачів, які можуть працювати самостійно, або шукати шось цікаве у конкурентів/товаришів..

цікаві зауваження,
andriy д.м.

© анонім, 27-05-2008