

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	809
Творів:	12246
Рецензій:	18859

Наша кнопка

Код:

Рецензії

для початку

(Рецензія на твір: Хлібопекарня, нічна зміна, автор: Галина Михайловська)

життя дає нам більше сюжетів, ніж ми здатні описувати. і це - нормально.
цікаво стає, коли хтось може висловити подарований життям сюжетик через творчість. ще цікавіше, коли він не соромиться вказувати, що це саме йому все і показано - оце, знач., я і є, отак і так. прошу, милуйтесь.

ще один епізод із життя ГМ. вміти розповісти, що не кажіть - це не хухри, не мухри, і навіть не суміш першого з останнім.. от воно тут і наявне.
тепер - до суті. щодо побудови, то все грає, я бачу грамотну побудову оповідання. закінчення дещо патосне, останнє речення мені нагадало до болю в голові знайомий рядок із вірша Пастернака про жизнь і полє.. ну, нічого не пооробиш, се ля ві - я згоден. власне, що рятує від заяложеності - це те, що завершення не збилось на моралізоторство, а підкидує кілька тез і думки щодо них автора. трішки суб'єктивно - але на це, відверто кажучи, плювати, це, зрешою, твір, а не транспарант.
маю кільука застережень щодо засобів, використаних у "пекарні".
в 3му рядку я б поставив тире після чобіт, а не кому, буде виразніше.
трохи нижче "варьят якийсь" - явний наслідок впливу російської ортоґгафії. треба "вар'ят". я думаю, що це механічна помилка, зумовлена незвичкою до писання апострофа.
"служба, небезпечна й тяжка". я б написав тут "і" замість "й" - дуже неоровирно виходить.
в останньому відтинку твору йдеться "лісною дорогою" - має бути "лісовою".
ще може бути якась муха, але то вже на моїй совісті - недобачив, знач. так сталось, може якось згодом(хоча - малоймовірно(; ).

є і те, що дуже сподобалось, і з лексики зокрема. на початку "плеканці" - я в захопленні. до мого словника вже! далі "світ замакітриться" - навіть дуже. "котрась із лави запасних" - може і банальність, але мені дуже до вподоби рішення, добра фраза.

ще щось було, але вже не пригадаю.. ну і нехай.

врешті, твір дуже людяний. вже звик, як казав на початку, до критичної відвертости авторки, майже звик до дійових осіб. 100% звикаю до якости. до її зростання. звик до нереально цікавих тем. навіть пишу ніби-то безособово, щоб не зациклюватись на особі автора - ту це складно, твір заблизький до цієї особи. вочевидь, буду продовжувати стеження за цими мемуарами.

Андрію, дуже рада бачити Вас на своїй сторінці. В першу чергу дякую за знайдені помилки. В деяких навіть не моя провина - я проганяю крізь правку, бо інколи в/у, і/й і таке інше не помічаю, але й за виправленням слідкую, погоджуюсь, або ні. А тут чомусь погодилась, що після голосної хай буде "й". А воно, дійсно, погано звучить. З вар'ятом полінкувалася переходити на інший регістр, тим більш, що нещодавно десь бачила у мережі у такому вигляді. Зараз виправлю.
За русизми перепрошую, але ж Вам, мабуть, важко уявити, як то жити у середовищі, де аби почути українську мову, треба вмикати телевізор. А від того, що там почуєш, голова стає квадратною...
Щодо мемуарів, то кожна людина, напевно, в першу чергу спостерігає сама за собою. Це і зручніше, і можеш довідатися таке, що про інших ніколи не взнаєш. Тільки треба бути з собою відвертим.
Хоча мені моя героїня вже трохи набридла, і я останнім часом завзято і з насолодою пишу фантастичну повість. Майже закінчила, а тут (боюся, чи не внаслідок суперечки на ГАКу, до якої влізла), чомусь згадала давню невеличку історію, і виклала за один день. Хоча взагалі я пишу абзац, чи два, а тоді відпочиваю - тяжка праця, чесно.
А закінчення - це, звісно, прояв недопрацьованості. Бо мало б бути зрозуміло і без алегорій, про що написано. Дала чоловіку почитати - каже, не дуже зрозуміло. Довелося трошки розжувати. Хоча й насправді так думаю, як написала, і галявинки такі , дійсно, впадають в око і наводять на певні думки... Не хотілося б, щоб пафосно було. Може, колись перероблю...
Дякую за увагу!
З повагою, Галина М.

це andriy д.м. - думаю, то і так зрозуміло.
я довго реци пишу, тому, думаю, тепер їх окремо писатиму у блактнотіку, а потім лоґінитимусь і вставлятиму - бо тута шось час, сволоч, біжить..

	Додати свій відгук

Згенеровано за 0.01043009758 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design