Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Про смерть...

(Рецензія на твір: Вже час, автор: Тарас В'єнц)

Про смерть є такий анекдот. Бородатий, але тим не менше. Помирає старий бджоляр. Навколо стоять діти-онуки-правнуки і чекають на останні слова мудрості, які б вони пронесли у серці крізь все життя. Всі мовчать. Через якийсь час старий відкриває очі і каже: "Все в житті хєрня, діточки. Лише бджоли чогось варті". І засинає. Ще за хвилину він вдруге відкриває очі і додає: "Хоча бджоли така ж хєрня".

Смерть - це одна з дійсно вартісним тем в поезії. Як помітив пан Микола, всі там будемо. І це, я думаю, добре. Пожив - уступи місце товаришу. Крім того, якщо у життя є якась глобальна мета, що його робить осмисленим, то життя з необхідністю повинно обірватись, коли цю мету буде досягнено.

Я так зрозумів, що метою-підсумком всього життя 74-літнього пана з даного віршу було сказати оті три слова в кінці. З ними важко не погодитись. Дуже правильна і слушна думка.

Поезія повинна мати не тільки естетичну цінність, але і практичну теж. Хороші вірші здатні змінювати людське життя. Так сталося і з твоїм твором, Тарасе. Прочитавши його, я сказав дружині і дітям, що я їх люблю, потім подзвонив батькам, щоб повідомити про те ж саме. Всі були дещо здивовані від такого вияву почуттів з мого боку, але сприйняли в цілому позитивно. І вже почалися перші практичні позитивні зміни: дружина пообіцяла мене побалувати чимось смачненьким. Сподіваюсь, картоплі насмажить, сала вріже і 100 грамів наллє. Вихідні ж, як не як.

На фоні цього величезного і, головне, практичного плюсу, вірш має один маленький мінус. Це непорозуміння, на яке я не можу не вказати. Там, де згадується "вона":

але її дух виразно чути навіть поміж хлоркою...
Вона сидить біля перших дверей -
Мовчазна гостя в чорному каптурі -
Швидка, як блискавка, і повільна, мов гадина.

Вже пост фактум стає зрозуміло, що тут ідеться про смерть, але через згадку про голос мами в першій строфі сприймається так, наче тут мається на увазі мама. Я спочатку подумав про циклічність буття, і про те, що тільки людина -мама - яка дала життя, яка дала життя, має право це життя відібрати (сам здивувався, що така крамола подумалась), але якщо саме цю, не побоюсь цього слова, метафізичну думку ти хотів висловити, то незрозумілим є порівняння матері з гадиною.

Якщо трошки редагнути, то вийде перфектно. А поскільки це верлібр, то зробити це має бути легше легкого.

Отаке.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.026472091674805 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати