Чуттєво

О, велиий генію сучукрліту, для якого вірші Костенко пахнуть нафталіном, яви світу своє істине лице, на ГАКу створимо тобі престол, з якого ти правитимеш нашою згараєю.

© анонім, 09-05-2008

Весна вже буди коли-небудь? Нафталінові вірші чи не дочекаються своєї пори?

© анонім, 09-05-2008

Виходжу в сад, він чориний і худий,
Йому вже ані яблучко не сниться.
Шовковий шум танечної ходи
Йому на згадку залишає осінь.

В цьому саду я виросла, і він
Мене впізнав, хоч довго придивлявся.
В круговороті нефатальних змін
Він був старий і ще раз обновлявся.

І він спитав:-Чого ж ти не прийшла
У іншу пору, в час мого цвітіння?

А я сказала: ти мені один
О цій порі, об іншій і довіку.

І я прийшла не струшувать ренклод
І не робить з плодів твоїх набутку.

Чужі приходять в час твоїх щедрот,
а я прийшла у час твойого смутку.

Оце і є усі мої права
Уже й зникало сонце за горбами-
Сад шепотів пошерхлими губами
Якісь прощальні золоті слова...

(Ліна Костенко)

© анонім, 09-05-2008

бідна та батьківщина, в якої такі поети.
вичитайте той вірш, том до фіга й трохи русизмів.
і не відношення, а культурний план чи ще якось то там. бо що наша культура і куди відносить не ясно.
слідкуйте за своєю мовою, бо як казав один мудрий дядька, мова - душа народу, а я не хочу, щоб моя душа поганилась вашими русизмами.
читач ГАКу.

© анонім, 09-05-2008

Так, це насправді алегорія. Алегорія нашої Батьківщини в культурному відношенні. Сумно, але небезнадійно! Мені здається, що в нашій культурі набагато більше перспектив, ніж, наприклад, у російської. дякую за рецезію!

© анонім, 09-05-2008