|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51629
|
| Рецензій: |
96049
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 9554, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.117.101.250') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Патріотичне
|
|
|
| © Олеся , 09-05-2008
|
Таємничий сад, сповитий сном,
Де дерева вдягнені у осінь.
Дотик їх розтане за вікном,
А постіль-траву всю вітер скосить.
І блукають тіні поміж них,
І шепочуть в ніч страшні закляття.
Холодно, дарма що вітер зтих:
Сніг роздмухує зими багаття.
Сад той не врятує вчасний сон –
Все прийдешнє смертю оповите.
Не прийде весна, і в саду том
Вічний холод з'їсть всі первоцвіти.
Сад чекав колись свою весну,
Як Трістан чекав свою Ізольду.
Тільки небо смерті в данину
Повертало очі до безодні.
Сад благав відлиги у зірок,
Простягав до них порожні руки;
Лід вповільнив плин його думок
Тиша забрала собі всі звуки.
Сад розквітнув посеред зими,
Він не зміг оголеним стояти.
Сніг одягнув його в вічні сни,
Тільки сніг зумів його приспати.
…Все колись пробудиться від сну.
Турбувати сад лише не треба:
Він вже не чекає на весну –
Вічно споглядає мертве небо.
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
|
