Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51586
Рецензій:	96021

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Я не здамся без бою

(Рецензія на твір: Альтернатива, автор: Олег Derim)

— Що ти зробив зі своїм крилами?
— Що ти маєш на увазі? Вони забрали їх, звичайно.

Перш за все хочеться подякувати вам, Олеже, за те, що ви написали чудовий твір. Про який хочеться поговорити. Ви інтуїтивно вловили дуже актуальну в наш час тему.
Світ змінюється. Відбувається злам традиційної суспільної системи, суспільного розподілу праці між чоловіками і жінками. Хтось би це назвав тотальною кризою маскулінності. Але це не криза. Просто відбувається ослаблення поляризації чоловічих і жіночих ролей, що приводить до стирання гендерної різниці. Утворюється психологічний «унісекс», де чоловіки й жінки робляться ближчими одне до одного.
І в цьому, на мою думку, більше позитиву, чим негативу (відсилаю вас до лекції Ігоря Кона «Мужчина в меняющемся мире», якщо пошукаєте в інеті, легко її знайдете).
Але, цей глобальний і, скоріше за все, незворотній процес не всіма сприймається адекватно. Тому що процес змін пов’язаний з втратою панівної позиції маскульної цивілізації. Цивілізації, яка не принесла нічого доброго людству. Ця цивілізація побудована на праві сильного, на жорсткій ієрархії, на агресії та війнах.
Проблема ця постала не вчора. А десь у 60-70-роки (принаймні на заході). Згадаймо польський фільм, який у 80-тих пройшов у радянському прокаті під назвою «Новые Амазонки». У вашому оповіданні, як і у згаданому фільмі, одна й та сама тенденція — все пронизано страхом віддати владу жінці. Бо — буде ще гірше. Цей погляд на жіночий світ, свідчить про повне нерозуміння жіночої природи. Наділяючи жінку суто чоловічими рисами характеру, роблячи їх «маскульними», автор відтворює все ту ж «чоловічу» ієрархічну модель відносин в суспільстві. «Її величність» в оповіданні — жорстока стерва, яка не роздумуючи посилає на смерть підлеглу. Та що там підлеглу, гуляти, так гуляти — цілу Планету!!! Може ви знаєте, хоч одну жінку, яка б спокійно когось «закатала в асфальт» заради влади? Тим більше, таке ствердження сумнівне стосовно до жінки, яка існує у суто жіночому світі, де їй не треба боятися реваншу чоловіків. Нелогічно також, з точки зору жіночої психології, виглядає любов жінок до «гладіаторських боїв». Чи то розвага для «одомашнених» чоловіків?
Але, з чого ж все почалося? Головний герой на початку твору відчуває: «смуток за минувшиною – все пробуджувало в ньому жаль до себе, колись такого потрібного своїй родині». З цього роздуму видно, що герой роздавлений. Чим? «…я гальмо для них у… світле майбутнє? рай?..» А щоб не бути гальмом, потрібно змінитися. А змінитися не під силу. Бо йому здається, що треба обов’язково змагатися, «добувати», бути першим. Для чого йому треба бути першим? Він, мабуть вважає, що в іншому разі його не будуть любити, він не буде вартий любові, бо в його уявленні любов треба завойовувати.
Повернемося до твору. Через деякий час перед головним героєм з’являється типово «маскулінний» персонаж — Микола. Він — лідер, егоїстичний, домінуючий, безпринципний, не обтяжений совістю та мораллю. Він викликає антипатію у головного героя. Чому ж Василь йде на провокацію Миколи? Бо йому просто необхідно довести собі, що він чогось вартий. Що він теж може бути Героєм! І ще — для нього дуже важливо, щоб цю думку розділяв Микола. «Бачиш, я теж «настоящий мужик», може, навіть кращий за тебе», — говорить своєю поведінкою головний герой.
Та Герой зробив своє діло — і Герой може відпочивати. У другій частині твору ні слова про Василя. Натомість перед нашими очима розгортаються сцени із суто «бабського» суспільства. Якесь доволі дивне суспільство. Неприродне суспільство, та про це вже говорилося вище. Подивимося на цей світ під призмою чоловічих страхів — і воно потроху зробиться цілком логічним. Чого бояться чоловіки? Що їх будуть використовувати на тяжких роботах, або будуть використовувати для розваг (гладіатори), або «одомашнять»? З точки зору першої тези — малоймовірно, як не як, це майбутнє, це розвинене постіндустріальне суспільство, де за логікою, більш тяжкої роботи, чим совати комп’ютерною мишкою важко вигадати. За гладіаторів, писалося вище, не потрібні такі «розваги» жінкам. А «одомашнюються» чоловіки в цьому суспільстві без насильства, самі. Страхи, під пильним поглядом, виявляються мильними бульбашками.
В чому ж все таки проблема?
Так як героїня другої частини, «Її величність», уособлює в собі всі риси суто чоловічої цивілізації можна зробити висновок, що боїться чоловіча планета Земля саме принципів гендерної рівноваги та ненасильства, які принесла з собою інопланетна цивілізація! Прислухаємося до слів « Її величності», які є голосом всього сьогоднішнього чоловічого світу: «Зміни у світосприйнятті не принесуть нам нічого окрім занепаду. Секретарко, ти уявляєш собі життя з одним чоловіком (читати жінкою), причому з рівними правами?»
Але більш за все вони бояться відчуття неповноцінності в порівняні з менш агресивними братами по розуму!
Міністр доповідає: «Один з гуманоїдів, що має надзвичайно розвинені органи чуття, звинуватив нас у надмірній агресії, позбувшись якої, ми матимемо шанс потрапити у це Об’єднання.»
На що правителька наказує: «Зореліт ліквідувати, екіпаж стратити. Невже я повинна всьому вас учити, міністре? Ви дізналися з якої планети до нас завітав цей рецептор чужої агресії?»
Дійсно з якої ж планети? З планети ВН 423. Чи не нагадує Венеру? Тим більше, що період обертання нашої сестри 243 земних дня.
І як пророцтво апокаліпсису виглядають останні слова правительки: «Гадаю, ситуацію з нашими одомашненими чоловіками ще можна виправити. Війна – непоганий засіб для цього.»
В агресії завжди є причина. Найпоширеніша причина — страх. Увага! Треба захищатися!
Який головний страх вимальовуються у цьому творі ? Страх, що хтось прийде і відбере «крила», бо хлопчик погано поводився і тому не вартий того, щоб бути вільним, щоб його любили.
Подумайте про матір, невже вона вас любить за щось? За те, що ви такі Герої? Ні — вона вас любить тільки за те, що ви — її діти! А вам потрібно, щоб вона була самою «крутою»? Ні! Вам достатньо того, що вона — ваша! І любить вас і розуміє вас… не зважаючи на ваші помилки і вади. І будь яка людина хоче цього для себе не зважаючи на стать. І від жінки чоловік хоче такої любові. Чому ж ви вважаєте, що жінці потрібно щось друге? Вона ж не з другої планети…

Цікавою виглядає обмовка в рецензії RemiKа: «згадаймо відому пані Маргарет Теччер та й нашу Тимошенко — типові носії андрогінних цінностей». Він підсвідомо плутає поняття «маскулінність» з «андрогінністю». Андрогін (грецк. ἀνδρόγυνος, «обоєстатевий») — міфічне створіння, що володіє ознаками обох статей, рідше — безстатеве створіння. Так, пане RemiK, ви цілком праві, бо ці самі андрогінні цінності і є — гармонійні партнерські відносини.
Фемінінність це — жіночність, маскулінність це — «чоловчність»(мужність), а середнє між ними — андрогінність.
А андрогени — загальна назва групи стероїдних гормонів(тестостерон, андростерон, дегідроепіандростерон, андростендіон, дегідротестостерон, андростендіол), які виробляються статевими залозами (яєчками у чоловіків та яєчниками у жінок).

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.041620969772339 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати