Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51558
Рецензій:	96010

Наша кнопка

Код:

Рецензії

чи не забагато шани ?

(Рецензія на твір: Переклад № 16. Автор: Галина Михайловська, автор: Другий конкурс поетичних перекладів)

Щодо конкретного перекладу. Переклад непоганий, проте "шляху"-"на віку" не римується хоч стій, хоч падай. Хоч кілка на голові теши. Хоч криком кричи. Хоч ще іщось. Це мінус. Прокол. Проктер енд гембл. Коротше кажучи - некошерно.

Все решту - не гірше, аніж у Пастернака. Власне, заголовок стосується саме цього фрукта. Чи не забагато шани цьому сєльдєрєю ? Сам факт, що він потерпів від Совдепії, ще не робить автоматом усі його твори геніальними. Крім того, Нобелівську премію йому присудили в цілому за творчість, але ж не конкретно за цей вірш. Не знаю, чому для конкурсу було вибрано саме цього "гамлєта", але .... вибір було зроблено ідеально. :) . І ось чому.

Пастернаківський оригінал настільки незрозумілий для читача ( щоб не сказати - примітивний), що кожний перекладач сприймає його по-своєму і перекладає відповідно також по-своєму. Тому ми отримали вельми велику кількість несхожих один на інший перекладів. Це є добре.

До недоліків оригіналу можна віднести, наприклад, вжите слово "бінокль". Проникливі читачі, певне, пам"ятають, що зорову трубу придумав Галілей, а бінокль - то вже значно пізніший винахід. Тому ні про які "біноклі" у часи Гамлєта не могло бути й мови. Отже тут Пастернак свідомо переплутує часи і дає нам цим зрозуміти, що від Гамлєта у цьому вірші лише назва. Тому , шановні рецензенти, потрібно зважати на це і не вимагати від перекладачів, щоб вони якось переймалися зайвий раз гамлєтизмом. Щоб зберегти пастернаківський дух "гамлєта", достатньо лишень, щоб перекладачі вірно переклали назву цього вірша. Тобто , я гадаю, що усі учасники конкурсу переклали російське "Гамлет" як українське "Гамлет", чи не так ? А , отже, на цьому можна вважати данину Шекспіру відданою, і всією рештою тексту можна крутити-вертіти, як мавпа окулярами. І не перейматися, що десь між рядками забагато свого, а мало шекспірового.

Звісно, що Пастернак був не з тих поетів. котрий був би тупо писав про якогось мітичного ( міфічного) Гамлєта. Ні, Пастернак був собі на умі і у всіх своїх віршах писав про себе. А оскільки він був не лише геніальним, але й геніально скромним , то усі свої вірші про себе коханого він називав іменами інших відомих персон.

Отже, тут перекладач опиняється перед вибором : або писати про якогось гамлєта, або про Пастернака, або про себе, або про якогось іншого конкретного персонажа. Найбільш адекватно , НМД, було би писати про себе , перевтілившись на цей момент у Пастернака.

Далі ми стикаємося із проблемою адекватності перекладу. Які можуть бути критерії адекватності ?
Перший спосіб перекладу - дослівний. Тобто тупо перекласти кожне окремо слово, скласти з них більш-менш смислові змістовні речення і належним чином заримувати відповідні рядки. звісно. це є задача-максимум, не у всіх воно виходить, декому вдається лише просто перекласти кожне слово, а декому - навпаки - лише заримувати деякі випадкові слова. Хто на що вчився.

Тому є інший спосіб перекладу.
Потрібно прочитати вірш. Краще, якщо є можливість, кілька разів поспіль. Осягнути його ідею. Проникнутися фабулою. Пірнути у глибочінь словесних викрутасів ( не забути потім випірнути :) )

Скласти собі уявлення, що цим віршем автор хотів сказати. Краще кілька варіантів : 1) 2) 3) і т.п. Спробувати зрозуміти, чому автор хотів сказати саме це, а не що-небудь інше. Чому саме у цей момент ?

Швидше за все, автор і сам не знав, що він хотів цим віршем сказати. Можливо, він просто уперше прочитав або побачив на сцені "Гамлєта", і цим віршем він просто маякував пиьсменницькій або якій іншій братії : хлопці, дивіться, я вже тоже шекспіра читав, я тепер став просвіщьонний.... А, може, ще щось.... Хто зна... І треба чітко розуміти, що така невизначеність не утруднює, а навпаки - полегшує задачу перекладача. Оскільки ніхто достеменно не знає, про що і навіщо говориться в оригіналі, то ніхто не зможе заявити, що такий переклад неадекватний оригіналу.

Отож, на момент перекладу слід спробувати перевтілитися в автора і не займатися чепухою, тобто дослівним перекладом - слово в слово- тексту оригіналу ( а дехто з критиків-рецензентів ще й вимагає, аби рядки не переплутувати :) ), а спробувати виразити думку автора паралельними словообразами і метафоричними рядами ; знаєте, на кшталт того, як з однієї мови на іншу перекладають народні прислів"я... тобто, я - за вільний переклад.

Котляревський зробив вільний переклад, чи навіть переспів, "Енеїди", і це стало однією із перлин української - і не тільки- літератури. А що було б, якби Котляревський робив дослівний переклад, як тут вимагають деякі товариші по перу ? - Ми би отримали ще один нудний твір, обов"язковий до вивчення у шкільній програмі.

Підсумовуючи, я хочу сказати ось що : достеменно я так і не зрозумів, що ж саме і чому хотів сказати саме цим віршем бєзврємєнно усопший поет Пастернак ; тому хотілося би почути від авторів перекладів пояснень, а що саме вони хотіли сказати своїми перекладами і якими методиками при цьому користувалися ; слава Боу, оригінал доволі абстрактний і допускає широкі інтерпретації.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.04265308380127 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати