А я така, а я пробачила,
бо пізні яблука - мов сон,
як мрія та, мені призначена,
що захопила у полон...
Несе вагон -
чого пручатися
від теплих, хай і грішних губ,
не утекти - ба, навіть чартером! -
від цих пізньоосінніх згуб...
Калюжі сірим шовком стеляться,
і колія, немов змія
І хай втікає осінь рельсами,
Та будеш ти.
І буду я. |
