Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51586
Рецензій:	96021

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Чому деякі люди так люблять скиглити? Або знахідка для Фройда.

(Рецензія на твір: У раю хоч уві сні, автор: Галина Михайловська)

Головна героїня не любить діточок. Зате вона любить котів, безпритульних собак, та інших безпритульних істот (бомжів, кинутих дітей та підлітків). Вона всім в міру своїх сил допомагає. Роздає, подає, годує. Загалом, цілком пристойна людина, яка заслуговує на рай.
Але… Виникає питання: чому ж у такої хорошої людини, як наша героїня, так паскудно на душі?
Спробуємо розібратися в цьому. Чи є героїня доброю? Чи тільки хизується собою? Бачите, яка я! Хоч і не люблю дітей (навіть до свого я відчуваю виключно почуття обов’язку ) я ВСІМ допомагаю. Я хороша. Я ПРАВИЛЬНА. То весь світ — неправильний. Жорстокий, холодний — лайно, а не світ. Я не така.
А чи любить героїня хоч когось у цьому світі? Складається враження що ні. Ні сусідів, ні чоловіка, ні сина, ні, як це не прикро, навіть себе. Натомість вона засуджує всіх. Сусіда. Державу. Школу. Та найбільше за всіх вона судить себе. Таврує, що не може бути сильнішою за Господа Бога, щоб зробити те, що від неї ніхто не вимагає.
Вона засуджує світ зі всією підсвідомою ненавистю, в якій не зізнається навіть собі. Вона ненавидить шкільну систему, що калічить психіку юних створінь, але ненавидить і дітей, що там навчаються. Недарма вона називає дитячий світ «школою виживання». А діти в неї маленькі лицеміри, в бридкому одязі, які тільки роблять вигляд, що слухаються, чи ще гірше шкіряться вовчим оскалом. Може це вона сама така? Але боїться свого внутрішнього оскалу? І тоді образ тигра з її «Раю» зовсім не випадковий. То агресія, яку вона не хоче в собі бачити, агресія спроектована на зовнішній світ і яка робиться агресією навколишнього середовища. І образ Віслюка, якого вона так любить, то лише натяк, на її власну неспроможність вивести з підсвідомості правду про себе. (І каббала тут ні до чого).
Її сон ясно говорить про все, що відбувається. Але вона по віслючому вперто нічого не хоче бачити. Сон взагалі дуже красномовний. Вона в плетеному кріслі — трон, але нетривкий. По обидва боки від неї чоловік із сином ( вона Бог, а вони уособлюють Сина та Духа святого). Прикро, але героїні, вибачте, начхати, на те чого хочуть її близькі — це ж її Рай! Вона навіть Рай собі хоче персональний.
Хлопчик, що гладить віслючка — це потреба героїні, щоб він(хлопчик) її нагородив за її «добрі справи». Вона і є той віслючок. До речі, те що віслючок неї в панчохах, натякає на те, що проблему треба шукати в тому віці, коли вона (Героїня) їх носила. А хлопчик, мудра дитина, підказує, коли гладить тигра, що не варто боятися агресії ні зовнішньої ні внутрішньої, він НЕ боїться, він живе в злагоді із зовнішнім світом. Він хоче навчити її, щоб вона прийняла світ і себе саму такими, які вони є. Бо насправді — у світі існує гармонія і любов, яку не здатна впустити в себе Героїня.
Котик на руках у Героїні — символ брехні. (Коти у сні завжди символізували лукавство). Вона бреше собі. Бреше по-білому, вдень — котик білий. І її ця солодка брехня майже влаштовує. Але майже…
Жити в такій внутрішній брехні — дійсно боляче. «Плакала про те, яка ж це невимовно тяжка річ – жити в цім світі, день у день, і рости, і старітися, і в поті лиця свого їсти хліб свій, та й це не найстрашніше. Найстрашніше – любити »
До Раю їй дійсно далеко, бо вона створила собі своє власне пекло. Бо, як відомо персонального Раю не буває — любов об’єднує. Персональним може бути тільки пекло.
Дійсно, Фройд би плакав….

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.031725883483887 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати