ПОШУК
 

AlmaNAH






Жанри

Авантюрна проза
Авторська проза
Альтернативна історія
Антиутопія
Бойовик
Вірш
Горор
Детектив
Елегія
Жіноча проза
Жіночий детектив
Історична проза
Казка
Казка для дорослих
Кіберпанк
Конструктор
Лімерик
Мініатюра
Містерія
Містика
Ода
Оповідання
Переклад
Поезії
Поема
Постмодерн
Пригодницька проза
Притча
Сатира й гумор
Сонет
Соціальна драма
Трилер
Утопія
Фантастика
Фентезі
Цикл поезій
Щоденник

Гоголівський ФОРУМ




Наша статистика

Авторів: 826
Творів: 12498
Рецензій: 19346

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Найкращий спів соловейка можна почути саме на цвинтарі...

(Рецензія на твір: Новачок, автор: Ігор Скрипник)

© Галина Михайловська, 19-03-2008
... то ж можна сказати, що у оповіданні змальовано не найгірший варіант Чистилища...:)
Це маленьке оповідання вражає не тільки неочікуваністю розвитку подій, а й своєю гармонійністю, зрівноваженістю епізодів і частин. Чудова знахідка - "новачок" і "новобранець".
Картина, де новачок стоїть збоку і дивиться на свій похорон - дуже кінематографічна.
І цілком відповідають містичному жанру оті тіні, що мигцем зявляються у дзеркальці. Адже дзеркало, навіть у звичайнісінькому "газоні" - одна з наймістичніших речей у світі...
Показово, що шофер, відчуваючи щось містичне, задумується про життя, смерть і навіть - нечуваний випадок! - стримує лайку, аби не грішити...
Я б не сказала, що при читанні стає моторошно, але, напевно, автор і не ставив такої мети. Адже потойбічне - не обов'язково вороже і страшне. Трохи сумне, світле, філософське оповідання.
З повагою, Галина М.

Знаєте, Ігоре (хоча вам, звісно про це ще не час задумуватися...:) ) , є такі цвинтарі, що, дійсно, наче пансіонат... будинок відпочинку, або, як я чула, називають будинок відпочинку у селі - дом-отдиха. Я минаю такий у селі Циркуни, якщо інколи вирушаю на свою дачу автобусом, а далі - пішки. Там такий спокій, такі квіти, такі дерева з похиленим гіллям, такий настрій відпочинку і роздумів, що, дійсно, здається, що не тільки живі, а й ті, хто там спочивають, роздумують над тим, чого не встигли зрозуміти та з чого не встигли зробити висновків за життя...
Мені взагалі цвинтар не здається місцем жахів... радше світлого суму, спокою - саме такий настрій як у вашому чудовому оповіданні.
З повагою, Галина М.

© анонім, 22-03-2008

Шановна Галино!
Дякую за рецензію.
Знаєте я про Чистилище теж так подумав:)
А ця картинка із спогляданням похорону, у мене висіла перед очима весь час, поки набирав текст.
Щодо епізодів із лайкою та дзеркальцем, то у першому варіанті їх не було. Дописав їх, коли вже вичитував текст і бачу, що не прогадав:)
Щиро І.С.

© анонім, 20-03-2008

  Додати свій відгук
 
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія ] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.0099778175354 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО  WWW.UKRKNIGA.COM - найбільший вибір словників та підручників в Україні
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif