 |
ржб дщзнгблщьблтщел нлдпь лщзнлщблузщкнтлбклтждлбрщзукшущзелрлдпоьл ошноешщро
© анонім (81.30.161.—), 06-10-2008 |
Олнг, ви молодець!
Мені деже сподобалось!
Юякую вам!!
© анонім (81.30.161.—), 06-10-2008 |
щодо відгуків: введіть в пошуку "Галина Михайловська", зайдіть на свою сторінку, як сторонній відвідувач, і ви побачите кількість рецензій в дужках біля кожного твору. якщо відгуків не десятки і твір не надто старий, то можна зауважити, коли збільшується кількість відгуків на той чи інший ваш твір. спосіб, згоден, дубовий. але ліпшого поки не маю.
з повагою,
© andriy д.м.
© анонім, 20-03-2008 |
Даруйте, шановні автори відгуків і зауваг, що я не долучилися до обговорення - я не бачила цих відгуків... До речі, може хтось підскаже, може, треба якесь налаштування зробити, чи що, аби десь бачити, коли приходять відгуки? Я чайник вже невиправний, тому, може, чогось просто не знаю, і не використовую....
Звісно, я погоджуюсь з паном Олегом і паном Андрієм. Я мала на увазі козаків, бо мені здається, що це розповсюджена назва козацтва - лицарство, відповідно, козаків часто називали ( і вони самі себе) лицарями.
Власне, я могла просто написати "козаків" замість лицарів, але мені хотілося протиставити саме такі риси, як мужність, сила, звитяга, отому миршавому кульзі, то я і обрала це слово, як більш образне, на мій погляд.
З повагою, авторка.
© анонім, 20-03-2008 |
даруйте, помилився, словники дають слова лицар і рицар як подібні за значенням. але щодо мого зауваження про козацьке лицарство - то воно не з пальця висмоктане. знайшов один лінк. не той, який шукав, та все ж: http://www.haidamaka.org.ua/0032.html
(з кн. Історичні витоки українського лицарства Ю.Фігурний, - Київ, Вид.дім. „Стилос”, 2004р.,- 308 с.)
© анонім, 20-03-2008 |
Лицар і рицар в українській мові означає одне і теж, але, думаю, не варто застосовувати це слово в перекладі в даному контексті. Так, лицарями називали вільних українських козаків, але і у Англії є своє поняття лицарства, що не зовсім збігається з українським. Тому, якщо вже розділяти англійське і українське, то варто уникати спорідненості, а то тяжко зконцентруватися на суцільному образі. Краще уникати двобоїв таких от образів.
З повагою.
© анонім, 20-03-2008 |
це не про те, щоби вважати лицарів рицарями чи ні, просто існувало таке явище, як лицарство, воно має суто укр. коріння, і є абсолютно відмінним від культури "кольчуг і мечів".
так склалось, що ніколи не плутав лицарів і рицарями, віддавна. в укр. мові ці слова різні, але зрозуміло, чому їх вперто плутають. така плутанина - це не більше, як упередження, яке в кожного є щодо якоїсь лексики.
хоча, якщо чесно - то по барабану(;, твір вже написано, змінювати пізно - тож і зауваження не дадуть того ефекту, навіть якби можна було вичесати і сотні бліх. та й усе.
з повагою,
© andriy д.м.
п.с.
btw: хто буде на Кн. Виставці? (не знаю, я особистьо не киянин, тому цікаво, чи багато, окрім мене, збирається бути присутнім)
© andriy д.м., 19-03-2008 |
Російське "рыцарь" в мене теж одразу асоціюється з обладунками і т.п. Проте "лицар" викликає стійку асоціацію з козаком, зрозуміло, на коні з мушкетом.
На відміну від України в Росії слово лицар не застосовувалось до своїх стрільців.
Олег.
© анонім, 19-03-2008 |
Даруйте, Андрію, але я так не вважаю. Лицарство відразу асоціюється з кольчугами. Козаки у кольчугах - не козаки. :) Якісь перевертні. ;)
© анонім, 19-03-2008 |
думаю так, що: нєа, Мадагаро, лицарі - саме те. особливо щодо укр. степової творчости - згадайте козацьке "лицАрство", так детально описане колись Д. Яворницьким у своїх дослідженнях - то ж не про рицарів, ніяких тевтонців і близько не видно. імхо.
© andriy д.м.
© andriy д.м., 19-03-2008 |
Я би трішки над лицарями ще подумала - вибивається з образів суто українських, якщо Ви спробували втілити те, що говорили у коментарі під моїм перекладом. Мені сподобалося, хоча рядки, здається, трішки переплутані, але зміст в цілому передано дуже вдало. Вітаю!
З повагою,
Магадара
© анонім, 19-03-2008 |
Дуже вдячна Вам, пане Олеже, що Ви правильно зрозуміли моє намагання стилізувати переклад саме в народних традиціях, під пісню, багато з яких дійсно є авторськими. Мені хотілося показати, що ті прикмети зла і добра, що їх перелічує Шекспір, є вічними, тільки мають різне забарвлення для кожної країни, та певної доби.
Не знаю, як вийшло, але працювала з великою насолодою...
З повагою, Галина М.
© анонім, 19-03-2008 |
|
|
|
