Дякую за рецензію.
Щодо розміру. У автора чомусь 8-й рядок замість 10-ти має 8 складів, але то таке, несутєве....
У більшості перекладів на слов’янські мови жіночі рими чергуватимуться з чоловічими, бо інакше не звучатиме, а найголовніше - риму не знайдете чи замало їх буде.
Англійський сонет, на жаль, розрахований на англійську, а не на українську. Дійсно, бароковий сонет українською звучить набагато краще.
Монотонне перерахування в українській поезії небажане, мусимо вводити внутрішній ритм. Тобто, щоб звучання перекладу не нагадувало ходу поїзда (та-тА-та-тА-та-тА-та-тА-та-тАм), мусимо починати з 10 складів, а потім обережно переходити на більш українські, жіночі рими, бо інакше діла не будЕ. Тобто, другу строфу, для посилення кульмінації, мусимо перекладати жіночими римами, вибираючи варіант з великою кількістю голосних А та О.
До речі: я змінила передостанній рядок на більш ранній варіант.
Щодо змазаної антитези:
Пряма антитеза буде тут занадто прісною, топорною, навіть антитеза «добро-зло». Тому і вибрані мною пари: «глупство – знання», а не «неуцтво – знання» і т. ін.. Тут навіть не антитеза, а насильне перетворення, «перехрещення».
Зміст 1-2 рядків другої строфи є чіткою, навіть посиленою антитезою пиха – доброчинність, цнота, благородство та краса (довершеність). В даному випадку тільки посилюється відчуття несправедливості, про яке не варто писати відкрито, читач має відчути це сам.
Не варто, як на мене, акцентувати увагу на оту саму «цноту, грубо поругану»… це що, порно? Далася всім отая цнота, хіба там тільки про це писано? Це вже свого роду штамп в перекладі цього сонету, але то вже довга розмова, то вже писатиму на мило bio.cherv@gmail.com.
© анонім, 11-03-2008 |
