Я теж хотів так перекласти

Я в ударі !
"Щодо юдоль-любов можу погодитися з шановним Колонюком, але це по-перше, можна допрацювати, а по-друге не принципово."
Як це "юдоль-любов" - і "не принципово" ??????????
Ви так незабаром скотитеся до того, що какая разніца, лішь би чєловєк бил харошим.
К.Ч.

© анонім, 03-03-2008

Забувся подякувати вам за теплі слова про мою скромну спробу.
Дякую.
Т.Ш-З

© анонім, 03-03-2008

Юдоль-бідой - це супер. Не знаю, чи можу виступати арбітром, але мені це значно більше сподобалося. Єдине, що може, в кінці поставити запитання - мовляв, як кинути тебе сам-на сам з бідой?
Т.Ш-З

© анонім, 03-03-2008

раз вже згадали ненормативну лексику, дозволю собі скромний внесок:
... Покинув радо б я земну юдоль -
Тебе не кину серед блядських доль...
К.

© анонім, 29-02-2008

А, ще згадала - стосовно розміру. Розмір у Шекспіра і у мене - п'ятистопний ямб, з чоловічими римами (наголос на останньому складі). Тільки у Шекспіра він виглядає природно, бо притаманний англійській поезії, а у нас зазвичай перекладачі замість нього вживають шестистопний ямб. І в російських перекладах також. У Маршака зайвий склад, і рима жіноча. А у Пастернака ритм як у оригіналі.
Інша річ, що такий розмір для українського віршуванняї не притаманний, тому побудова вірша в перекладі виглядає дещо штучною. Можна б було ритміки і не дотримуватися, якщо вже з лексікою обійшлися вільно... То хай жюрі скаже своє слово...
З повагою, Г.М.

© анонім, 29-02-2008

Шановний Тарасе, дякую за ваш відгук. Дійсно, коли пишеш, чи перекладаєш, маючи на увазі нашу дійсність, то матюки крутяться у голові... Але мені легше втриматися, бо я не володію ненормативною лексикою у такому обсязі й з такою майстерністю, як ви :). Деякі вирази з цікавістю побачила у вашому полум'яному творі вперше...:).
Я розумію, що виставила дещо сирий переклад, але в мене така вдача - зараз, або ніколи. Добре уявляю, яким мав би бути переклад цього сонету насправді, тому якби ще трошечки над своїм поміркувала, то взагалі б кинула цю справу як безнадійну...
Стосовно останніх рядків: А так годиться?
... Покинув радо б я земну юдоль -
Тебе не кину сам-на-сам з бідой....
Бо в мене вже око замилилося, не розумію, де краще, де гірше.
Щиро вдячна за зауваження.
З повагою, Галина М.

© анонім, 29-02-2008