Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51586
Рецензій:	96021

Наша кнопка

Код:

Рецензії

бурчання з трюма

(Рецензія на твір: П’ятнадцятилітні капітани (наслідування Н. Дев’ятко)., автор: Антон Санченко Статус: *Експерт*)

Заздалегідь перепрошую за ті неприємні речі, що зараз запостю. Нічого особистого. Просто мені дуже дивні деякі речі. Може, я тупий, не знаю...
Загальне місце у дискусіях про літературу – звалювати в одну купу ідеалізм і романтизм. А тоді оголошувати романтизм чимось несерйозним, підлітковим, актуальним хіба для дитсадку. Романтизм – «враг народа». Блямбою «Романтизм» таврується автор і його твір; якщо ти – «романтик», розмову з тобою триматимуть у дусі «а що ви хтіли, воно ж іще дитина...»; емоційне забарвлення іронічне, принизливе, негативне. Можна ще припустити, що у «Морі...» має місце ідеалізм, але романтизм...
Ну, ви експерт, вам видніше.
Щодо п’ятнадцятилітніх капітанів... Кілька прикладів з історії, що мало мають стосунку до літератури. Гайдара згадувати не будемо, це хрестоматія. Але... Олександр Пилипович Македонський у 16 років командував флангом у батьковому війську, і командував непогано. Князь Святослав Хоробрий теж очолив військо, маючи десь років18. А у рідній Скандинавщині жив такий собі Рагнар Шкіряні Штані, що очолив виправу до чужих берегів у 15 років. Я вже не кажу про Степана Андрійовича Бандеру.
Молодий (п’ятнадцятилітній) також вживається як принизливе («капітанів справжніх...»; згадки про 23річного капітана баржі й мандрівника на плоту). І на мить мені майнула така химерна думка, наче ви заздрите молодості «капітана» (бо насправді іронізуєте не стільки з його/її непрофесійності, скільки з віку) – але ту недостойну думку я відкинув. Адже ви експерт.
От ви кажете «від чого борони нас боже» - аж ось зринає у пам’яті стаття про три традиції української літератури, зв’язок між якими розірвано. Хіба не катастрофа? Нє? Не було катастрофи? То може покажете пальчиком на «справжнього» капітана для юного автора, що хоче працювати у масовому жанрі, наприклад, у фантастиці? Бердник?.. А чи не нагадуватиме це відомий анекдот філософів, де професор читає лекцію про філософію Сковороди, а наприкінці тяжко зітхає: «А в цей час Кант писав "Критику чистого розуму"...» Сподіваюся, що ні.
Висновок про плавання (о, перепрошую: ходіння) у море в команді означає лише те, що метафори ви не зрозуміли, або зробили вигляд. І це також викликає нехороші підозри.
Море – це не просто «творчість». Це лише підсвідоме, якщо хочте, за Юнгом «колективне безсвідоме», особисте, там нема нікого, окрім автора та його героїв, це фантазія і уява, емоційний пласт, сни та мрії, ірраціональне. Романтизм тут ні до чого: романтик протиставляє себе світові, тоді як «мореплавець» сприймає море і світ нерозривними. Там нема ще навіть тексту, не те, що ваших коханих філологинь.
Скажіть, якщо ваша ласка, де автор закликає «перевозити воду» чи «товкти воду в ступі»? Здається, навпаки...
Рейсове завдання може поставити собі лише той, хто принаймні знає маршрут чи має провідників. А задоволення від плавання навмання не є самодостатнім завданням? :)
«Отож не можна одразу ставити собі задачу написати роман краще за Мелвілла, Апдайка, Джойса чи Кокотюху» - он воно в чім ваша помилка. Автор, що йде у Море, забуває про спадщину класиків, вона йому там ні до чого, а згадає лише як повернеться. Такий автор ніколи не жадатиме чужих лаврів, він писатиме не «як Кокотюха», а як той, ким він є. Єдиним художнім завданням для нього буде насолода від процесу (певний емоційний афект).
«ГАК таких товаришів-співрозмовників надає кожному, хто не лише постить свої твори, але й читає інших та пише рецензії» - так, але здебільшого розмови мають характер або збочено-сексуальний, або кепського ґатунку гумористичний (як і твори). Якщо це те, що необхідно молодому авторові для самовдосконалення – тоді нема питань.
«На наших стрічках зараз написано «ГАК». І саме він, а не абстрактні човники, той кораблик з розгорнутої метафори про море. Бо перш ніж виходити у справжній рейс, потрібно навчитися веслувати і працювати в команді. Так, на корабель приходять матросами без класу, а не капітанами. Це відкриття для вас? Шлях на реальний капітанський місток триває десятки років. Ви до нього готові? Тоді нема проблем. Вітаємо на борту.» - Дивіться і вчиться, експерт демонструє блискучу техніку підміни понять. Автор метафори мав на увазі геть не літературний процес, а лише його «пусковий механізм». Ну коли вже на те пішло, то скільки вам знадобиться часу, щоб ваші юнги стали вовками моря, й видавалися, і йшли на розхват? Окрім «Діджейрому» я не чув про жодну гакерську «книжку» (та й у того тираж 500 примірників, і хто їх побачить...)

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.040766000747681 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати