Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2584
Творів: 46994
Рецензій: 91403

Наша кнопка

Код:



Рецензії

бурчання з трюма

(Рецензія на твір: П’ятнадцятилітні капітани (наслідування Н. Дев’ятко)., автор: Антон Санченко Статус: *Експерт*)

© Віталій Кривоніс, 14-02-2008
Заздалегідь перепрошую за ті неприємні речі, що зараз запостю. Нічого особистого. Просто мені дуже дивні деякі речі. Може, я тупий, не знаю...
Загальне місце у дискусіях про літературу – звалювати в одну купу ідеалізм і романтизм. А тоді оголошувати романтизм чимось несерйозним, підлітковим, актуальним хіба для дитсадку. Романтизм – «враг народа». Блямбою «Романтизм» таврується автор і його твір; якщо ти – «романтик», розмову з тобою триматимуть у дусі «а що ви хтіли, воно ж іще дитина...»; емоційне забарвлення іронічне, принизливе, негативне. Можна ще припустити, що у «Морі...» має місце ідеалізм, але романтизм...
Ну, ви експерт, вам видніше.
Щодо п’ятнадцятилітніх капітанів... Кілька прикладів з історії, що мало мають стосунку до літератури. Гайдара згадувати не будемо, це хрестоматія. Але... Олександр Пилипович Македонський у 16 років командував флангом у батьковому війську, і командував непогано. Князь Святослав Хоробрий теж очолив військо, маючи десь років18. А у рідній Скандинавщині жив такий собі Рагнар Шкіряні Штані, що очолив виправу до чужих берегів у 15 років. Я вже не кажу про Степана Андрійовича Бандеру.
Молодий (п’ятнадцятилітній) також вживається як принизливе («капітанів справжніх...»; згадки про 23річного капітана баржі й мандрівника на плоту). І на мить мені майнула така химерна думка, наче ви заздрите молодості «капітана» (бо насправді іронізуєте не стільки з його/її непрофесійності, скільки з віку) – але ту недостойну думку я відкинув. Адже ви експерт.
От ви кажете «від чого борони нас боже» - аж ось зринає у пам’яті стаття про три традиції української літератури, зв’язок між якими розірвано. Хіба не катастрофа? Нє? Не було катастрофи? То може покажете пальчиком на «справжнього» капітана для юного автора, що хоче працювати у масовому жанрі, наприклад, у фантастиці? Бердник?.. А чи не нагадуватиме це відомий анекдот філософів, де професор читає лекцію про філософію Сковороди, а наприкінці тяжко зітхає: «А в цей час Кант писав "Критику чистого розуму"...» Сподіваюся, що ні.
Висновок про плавання (о, перепрошую: ходіння) у море в команді означає лише те, що метафори ви не зрозуміли, або зробили вигляд. І це також викликає нехороші підозри.
Море – це не просто «творчість». Це лише підсвідоме, якщо хочте, за Юнгом «колективне безсвідоме», особисте, там нема нікого, окрім автора та його героїв, це фантазія і уява, емоційний пласт, сни та мрії, ірраціональне. Романтизм тут ні до чого: романтик протиставляє себе світові, тоді як «мореплавець» сприймає море і світ нерозривними. Там нема ще навіть тексту, не те, що ваших коханих філологинь.
Скажіть, якщо ваша ласка, де автор закликає «перевозити воду» чи «товкти воду в ступі»? Здається, навпаки...
Рейсове завдання може поставити собі лише той, хто принаймні знає маршрут чи має провідників. А задоволення від плавання навмання не є самодостатнім завданням? :)
«Отож не можна одразу ставити собі задачу написати роман краще за Мелвілла, Апдайка, Джойса чи Кокотюху» - он воно в чім ваша помилка. Автор, що йде у Море, забуває про спадщину класиків, вона йому там ні до чого, а згадає лише як повернеться. Такий автор ніколи не жадатиме чужих лаврів, він писатиме не «як Кокотюха», а як той, ким він є. Єдиним художнім завданням для нього буде насолода від процесу (певний емоційний афект).
«ГАК таких товаришів-співрозмовників надає кожному, хто не лише постить свої твори, але й читає інших та пише рецензії» - так, але здебільшого розмови мають характер або збочено-сексуальний, або кепського ґатунку гумористичний (як і твори). Якщо це те, що необхідно молодому авторові для самовдосконалення – тоді нема питань.
«На наших стрічках зараз написано «ГАК». І саме він, а не абстрактні човники, той кораблик з розгорнутої метафори про море. Бо перш ніж виходити у справжній рейс, потрібно навчитися веслувати і працювати в команді. Так, на корабель приходять матросами без класу, а не капітанами. Це відкриття для вас? Шлях на реальний капітанський місток триває десятки років. Ви до нього готові? Тоді нема проблем. Вітаємо на борту.» - Дивіться і вчиться, експерт демонструє блискучу техніку підміни понять. Автор метафори мав на увазі геть не літературний процес, а лише його «пусковий механізм». Ну коли вже на те пішло, то скільки вам знадобиться часу, щоб ваші юнги стали вовками моря, й видавалися, і йшли на розхват? Окрім «Діджейрому» я не чув про жодну гакерську «книжку» (та й у того тираж 500 примірників, і хто їх побачить...)

До речі, Гайдар загинув від куль своїх же однополчан, коли рано-вранці повертався у розташування полку від однієї зі своїх коханок у Ліпляві.

Що доводить лише той факт, що Гайдар був справжній мужик. :)

© Віталій Кривоніс, 22-02-2008

Віталію, я ж про це і кажу ! Це архетип у вашій уяві і Наталки ! Безодня і море це різні речі ! А наталка на цьому будує весь свій сюжет, та ще й на цій основі протиставляє себе Антону.Море в даному контексті не підсвідоме, а та частина свідомості яка знаходиться на периферії ( з точки зору Джеймса), тобто це та частина свідомості де присітні думки, переживання ,які є мінлививми, не чіткими, але аж ніяк не підсвідомими, от скелі - це дійсно може бути проявом несвідомих процесів. На жаль не маю часу щоб аргументувати цю думки, але колись може побалакаємо. Насправді твір "Море " мені сподобався, а от інтерпретація -ні ( Наталкіна), тому що вона засвідчує примітивний рівень знання психології, бо вибачне, є ще "третя сила " в психології, про яку автор мабуть не чу, а як би чув то поводив себе по-іншому. Я маю на увазі гуманістичну психологію в особі Роджерса та Маслоу. Тому, коли у відгуці автора частенько зустрічається шаблонні уявлення про аналітичну психологію, то це викликає здивування..Класичний психоаналіз давно залишився в минулому..
О.Т.

Йой, пане професоре, ще мені літературу порекомендуйте :)))
Не вдаватимусь у хащі. Скажу як практик теоретикові.
Ми беремо те, що справді працює. Море відтак є архетипом не лише в моїй та Наталчиній уяві (читаймо міфи, для початку) - повірте, багато людей, що читали "Море", сприйняли цей образ саме так (хоча й не завжди могли висловити свої відчуття словами). Може, воно і правда, що класичний психоаналіз безнадійно застарів, та допоки він чомусь спрацьовує. Втім, дякую за цікаву дискусію.
З повагою,
Кривоніс

© Віталій Кривоніс, 22-02-2008

"Непорозуміння зовсім не в тому. А в тому - що для вас море то цитата з якоїсь лекції з психоаналізу, то метафора, а для мене - частина мого життя. Пошукайте корінь наших розбіжностей саме тут. Не треба писати про морську далечінь, якщо бачив її тільки з берега, НМСД"
Не хтів хизуватись, та свого часу (коли мав трохи краще здоров"я та трохи більше часу) займався історичною реконструкцією, на Чорнім морі й на Балтиці. На відбудованому човні вікінгів зручностей значно менше, ніж на кораблях Чорноморського флоту. Тож море і для мене частина життя. Що, одначе, чомусь не заважає мені бачити море іншим. Хоч звичайно, де мені стояти поруч із таким суворим морським вовком, як ви.
Маніфести, що увішли в історію (під чорним кольором), були писані здебільшого не дуже вже молодими людьми. Згадати хоч би "пролетаріїв всіх стран..."
І от вам трохи про справжніх моряків. Цього літа у Севастополі морячки попиздили мирних віпочиваючих, що балакали на суржику. Просто так. Вас приваблюють такі герої? То так вони підтверджують своє покликання? Це не поодинока історія, нажаль.
Не зараховуйте мене до німецьких романтиків. Я геть не те мав на увазі.
З повагою,
Кривоніс

© Віталій Кривоніс, 22-02-2008

Я не розумію, про що суперечки? Хтось заважає вам писати ?
До речі, Гайдар загинув від куль своїх же однополчан, коли рано-вранці повертався у розташування полку від однієї зі своїх коханок у Ліпляві.
К.Ч.

© анонім, 17-02-2008

Віталію, я ж про це і кажу ! Це архетип у вашій уяві і Наталки ! Безодня і море це різні речі ! А наталка на цьому будує весь свій сюжет, та ще й на цій основі протиставляє себе Антону.Море в даному контексті не підсвідоме, а та частина свідомості яка знаходиться на периферії ( з точки зору Джеймса), тобто це та частина свідомості де присітні думки, переживання ,які є мінлививми, не чіткими, але аж ніяк не підсвідомими, от скелі - це дійсно може бути проявом несвідомих процесів. На жаль не маю часу щоб аргументувати цю думки, але колись може побалакаємо. Насправді твір "Море " мені сподобався, а от інтерпретація -ні ( Наталкіна), тому що вона засвідчує примітивний рівень знання психології, бо вибачне, є ще "третя сила " в психології, про яку автор мабуть не чу, а як би чув то поводив себе по-іншому. Я маю на увазі гуманістичну психологію в особі Роджерса та Маслоу. Тому, коли у відгуці автора частенько зустрічається шаблонні уявлення про аналітичну психологію, то це викликає здивування..Класичний психоаналіз давно залишився в минулому..
О.Т.

© анонім, 16-02-2008

Розумієте, пане Кривоніс. Непорозуміння зовсім не в тому. А в тому - що для вас море то цитата з якоїсь лекції з психоаналізу, то метафора, а для мене - частина мого життя. Пошукайте корінь наших розбіжностей саме тут. Не треба писати про морську далечінь, якщо бачив її тільки з берега, НМСД.

Вік, досвід і талант я не ототожнюю. Але усвідомлюю, що усілякі маніфести пишуть здебільшого дуже молоді й задерикуваті люди. Тож зв'язок із віком все ж є.

Щодо розвідок на тему "з секретів творчості", вибачайте, надаю перевагу Франкові, Паустовському і ще багатьом письменникам, які намагалися те аналізувати, бо мені подобається їх результат. І ось яка ще закономірність. Психоаналізу, який чомусь знову став модним в Україні, Франко присвятив певне місце в своїй праці якраз про природу творчості ще на початку 20-го століття. Ви століттям не помилилися?

Хочете відноситися до творчості як німецькі романтики - будь ласка. Драг унд штурм вам на поміч.

Але моряки справжні ( не романтики) приваблюють мене передовсім тим, що не люблять високих чи красивих фраз і своє покликання підтверджують інакше. Хотів ось написати високу й красиву фразу, що це не служба, а служіння, але в контексті моряків вона виглядатиме так само дивно, як перевезення води морем.

З повагою,
А.С.

© анонім, 15-02-2008

"До речі, слова підсвідомість в її есеї не прозвучало жодного разу. "
...але й про шлях твору до видавництва, по рецензентах і таке інше там прямо не було. Інакше були б і крани, і приписні документи, і, мабуть, припортовий бордель. Див. попередній комент.
Здається я зрозумів корінь нашого взаємонерозуміння в цій частині. Ви підійшли до метафори раціонально, тому і здивувались, коли корабель раптом перетворився на підводного човна (де про глибину). Я підійшов до тексту ірраціонально, тому це перетворення сприйнялося як елемент магії, чарів. Але (на-мою-думку) есей більше про власне рефлексії творчості, аніж про техніку.
Втім, питання дискусійне.
"це полком можна покомандувати в 15 років." - не певен ;)) - ілюстраціює до "молодих геніїв" як покоління може послугувати творчість авторів романтизму (за винятком Гофмана:)) та модерну. Чи це виняток?
Просто мені здалося, що ви ототожнюєте вік, досвід і талант.
І, до речі, я не казав, що ви бажаєте комусь смерті. Чи казав? Якщо так, то щиро перепрошую. А щодо героїв - то ви, мабуть, поводжуєтеся зі своїми; я ж лише оповідаю їхні історії (це не ченнелінг; це Море:)))
З повагою,
Кривоніс

© Віталій Кривоніс, 15-02-2008

"Віталію, може ви мені підкажете звідки метафора. що море це колективне безсвідоме?" (О.Т.)
Чесно признаюся.
Нізвідки.
Це архетип.
Наталка про це не каже прямо, і слава богу, бо тоді це було б майже академічним визначенням. І зламало би весь кайф. Та за текстом багацько "кольорових скелець", що доволі однозначно вказують на море як феномен психіки (підсвідоме). До того ж, у Юнга та пост*юнгеанців траплялися подібні порівняння (але здається там мова йшла про безодню чи океан; здається, збірка лекцій для Тавістокського виступу, та я не певен).
Кривоніс.

© Віталій Кривоніс, 15-02-2008

Віталію, може ви мені підкажете звідки метафора. що море це колективне безсвідоме? наскільки я розумію, те, що знаходиться в морі є таким, згадайио хоча б метафору Фрейда щодо айсбергу. Так що підміна понять тільки в однієї особи.
О.Т.

© анонім, 15-02-2008

Ну чому ж речі неприємні? Усі думки, висловлені без хамства й екзальтації - приємні, навіть якщо з твоїми не співпадають. Принаймні, заслуговують на увагу.

Я всього лише намагався показати авторці, що розгорнуті метафори - не кращий засіб, бо можуть геть не туди завести. Вони кульгають за визначенням. На що вказав ще в епіграфі. І ще - на те, що варто придивитися до того предмета, який ти використовуєш для метафори, хоча б трохи. Там був саме класичний погляд з берега і при цьому натяки на якесь потаємне знання чогось прихованого, яке автор здобув на глибинах. Виглядає трохи штучно.

Щодо того, що конкретна метафора завела мене не туди, куди вона завела Дев'ятко, то я, уявіть собі, теж автор, а не розбирач висловлювань Наталки по цитатах.

До речі, слова підсвідомість в її есеї не прозвучало жодного разу. Тому й доводиться тепер пояснювати, що саме вона мала на увазі в коментах. Я прочитав ту метафору інакше. Маю повне право читача.

Щодо переліку полководців та інших достойників. Все ж таки хрестоматійний Гайдар писати почав у віці значно старшому, це полком можна покомандувати в 15 років. А "Школу" написати - значно важче, майже неможливо. Ми ж про письменників насправді, а не про капітанів чи майорів? Олександр Македонський, наприклад, так нічого й не написав. Але навіщо табуретки ламати?

Звичайно, молоді генії існують скрізь. Я недарма писав про виняткові ситуації. І про помічника того написав саме щоб показати, що капітаном можна стати і за несприятливих обставин (наприклад усі місця на містках окуповано старшим поколінням, яке на пенсію поки не збирається (до журналів друкуватися на пускає, тощо), але для цього потрібен вчинок. Усі тікають з баржі, а ти на неї заскакуєш. Це - вчинок.

Щодо моїх заздрощів до чужої молодості - це настільки глибоке зауваження, що я так глибоко своїх вчинків не аналізую. Що вискочок не люблю - це за собою помічаю. Це на поверхні. Але що бажаю комусь смерті - це точно дурня. Принаймні зі своїми героями я поводжусь менш кровожерно, ніж ви зі своїми, Віталію :)

Поки досить.

З повагою,
А.С.

© анонім, 14-02-2008

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 16.749830007553 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …
КОНСТИТУЦІЯ У КОМІКСАХ
Конституція у коміксах_medium_size у форматі PDF Конституція у коміксах_medium_size у форматі EPUB Брати …
Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …