"Від рукопису до книжки"

Років зо 2 тому мені потрапила на очі стаття Р.Семківа, в якій він дуже детально описує "схему" розкрутки прозового твору на прикладі славнозвісного "Гарі Потера"

Якби можна було проаналізувати схему розкрутки автора й повторити, то у нас була би не одна Джоан Ролінг, а сотні. Тільки ж де вони?

© анонім, 28-02-2008

Ось ми говоримо про "справжню літературу". Але можна перерахувати мабуть на пальцях однієї руки те справжнє, що дійшло до читача своїм власним шляхом. Я насамперед кажу про укр. сучасну лі-ру. Мабуть крім Забужко і годі когось назвати... Хоча і до того, як Оксана написала "Польові дослідження...", вона творила і навіть друкувалась. І, зауважимо, писала "справжнє". Але чи була вона відомою і знаною з тим справжнім: її цитували, про неї говорили, з нею підписували контракти? Дійсно, її роман заповнив величезну лакуну, що утворилась на просторі пострадянської літератури з відповідними темами та сюжетами. В якомусь сенсі я сприймаю роман пані Оксани як дуже вдалий маркетинговий хід!!!:))) Але не як витвір високоінтелектуального та "справжнього" (хоча мірка справжнього у деякому сенсі також відносна).
Років зо 2 тому мені потрапила на очі стаття Р.Семківа, в якій він дуже детально описує "схему" розкрутки прозового твору на прикладі славнозвісного "Гарі Потера" (я, на жаль, не пам"ятаю ані назви статті, ані газети, в якій я це читала). Однак він зауважив, що не зважаючи на те, яку популярність має дана книга тепер, насправді рукопис до видавця прийшов через "сміттєву корзину", ніхто, по суті, друкувати рукопис і не збирався. Семків наголосив, що без потрібної "схеми" пробитись до читача не реально. Звісно, не варто на 100% вірити Семківу, однак раціональне зерно в його словах є, як на мою скромну думку.

Я від усієї душі хочу вірити, що "справжнє" може саме себе представити читачеві. Але чомусь більше схиляюсь до думки, що перш, ніж дозволити собі оту розкіш справжнього, потрібно написати неодмінно якусь (звиняйте за слово "фігню"), аби і видавець, і читач звернув увагу:)) Але це виключно моя, персональна, думка.
Тетяна М.

© анонім, 27-02-2008

До речі, "Ангели й демони" мені сподобалися більше, ніж "Код"...

Коли ми говоримо про "шляхи до читача", то я маю на увазі якісь нові художні засоби, творчі методи, неочікувані авторські ходи. Тільки над цим письменник має повний котроль. Усе инше, після того, як рукопис пішов у друкарню - це вже той процес, над яким письменник має мінімальний контроль.

Спершу письменник витворює свій "продукт" - комбінацію слів, ідей, образів. Потім за справу беруться инші фахівці, що створюють палітурку, рекламну стратегію, промоцію книжці тобто, фізично доносять цілком предметний продукт до читачівю покупців, споживачів.

Якщо зупинитися лише на письменникові, то природний процес "шляху до читача" може тривати десятиріччями, сторіччями тощо. Так було в попередні віки. Шекспір, Гомер, Сервантес не були свого часу такими великими, якими вони є сьогодні. У наш час усе змінюється і фахівці книжкового ринку набивають вирішального значення для забезпечення миттєвого успіху книги. Ще раз повторюся, що якість книги при цьому є необхідним елементом, але не вирішальним.
Щиро,
Олесь Б :)

© анонім, 22-02-2008

Та я більше про те, що й самій пані Оксані, аби завдалася такою ціллю, повторити не вдасться, бо двічі в одну воду не ввійдеш. Її книга колись відродила інтерес до української літератури взагалі у найнесподіваніших прошарках суспільства. Зараз цей інтерес який-неякий вже існує, є видавці, зародки ринку і т.д. Тоді ж не було нічого. І раптом спалах.

Але саме цей приклад доводить, що справжній літературі нічого не може стати на заваді, і я з Вами швидше погоджуюся, ніж з Олесем.

А.С.

© анонім, 22-02-2008

Прорахувати наперед і навіть повторити їх успіх нікому не вдасться

Прорахувати - ні, а от повторити комусь-таки колись удасться. Тільки ми нізащо не вгадаємо, кому й коли :)
Н.Т.

© анонім, 22-02-2008

Сьогодні треба шукати нові шляхи до читача

От саме про шляхи до читача я й кажу! Але шляхи ці повинні шукати самі письменники, а не покладатися на маркетологів. Та, власне, вам будь-який маркетолог скаже, що для того, аби щось добре продалося, треба, щоб цей продукт на півкроку випереджав запит і потребу ринку (якщо випереджатиме на цілий крок - може і не вистрілити). Книжка Гарпер Лі вистрілила не тому, що тоді не існувало маркетингу в сьогоднішньому розумінні, а тому, що вона 1) підняла проблему, яка на той момент була на піку актуальності і ще й досі лишається актуальною; б) була добре написана. На моє глибоке переконання, цих двох складових досить, щоб книжка сама себе продавала. Бо якщо книжка сама себе не здатна продати, жодна реклама не допоможе. Згадайте "Ангели й демони" того-таки Дена Брауна. Після шаленого успіху "Коду да Вінчі" викинули на наш ринок іншу книгу скандального автора - і нуль реакції.
Н.Т.

© анонім, 22-02-2008

Пані Наталю,
Насправді 1960-ті роки це дуже давні часи не тільки для маркетингу, але й для майже всіх инших царин сучасного життя, особливо західного, зокрема американського (оскільки згадали про Гарпер Лі). Тоді ставлення до книжок, літератури, письменників було суттєво инакшим. Телебачення ще не було настільки поширеним. Інтернету взагалі не існувало в теперішньому сенсі, більшість дорослого населення пройшла через досвід Другої світової війни, щойно почалися перші польоти в космос, молодіжні рухи, секс, рок-н-рол тощо...
Коротше, я не можу погодитися з Вашою думкою про "по-справжньому вартісну книжку" в сьогоднішніх умовах. Написати її можна. І, напевно, такі книжки виринають на світ увесь час. Але для того, аби дійти до читача й прогреміти на весь світ - це на сьогодні просто неможливо без професійної і потужної індустрії "розкручування" і "просування". При цьому, висока якість книги - це фактор необхідний, але не достатній. Лише щаслива комбінація "по-справжньому вартісної книжки" і по-справжньому вартісного маркетингу можуть дати непересічний результат. Подивіться на письменника, творчу особу, як на кіноактора, також творчу особу. Чудова акторська гра можлива не в абстрактному розумінні, але тільки у гарному кінофільмі чи спекталклі. Відтак кінозіркою можна стати тільки завдяки чудовим режисерам, операторам, сценаристам, художникам-постановникам тощо. Фільми-блокбастери неможливі без кінозірок, як і кінозірки неможливі без блокбастерів. Але кіноактор може вдосконалювати й контролювати тільки власний акторський талант. Так і письменники з книжками. Усе инше, що виходить за межі палітурки - це справа фахівців книжкової індустрії.
А Забужко і її "Польові дослідження" - це зовсім инше явище. Тоді відбувалася розкрутка романтичного бренднейму "незалежність", очікувалося щось нове і грандіозне. Сьогодні треба шукати нові шляхи до читача.
Щиро,
Олесь Б :)

© анонім, 21-02-2008

Наталю, ну не всі ж автори у нас носять прізвище Забужко :) Такі книги - феномени. Прорахувати наперед і навіть повторити їх успіх нікому не вдасться :) Це як сонячний протуберанець.

А.С.

© анонім, 20-02-2008

ані романи Гарпер Лі, ані Емілі Бронте не потребували "розручування", бо в ті часи його просто не існувало в тому вигляді, в якому ми знаємо його сьогодні

Пане Олесю, "ті часи" були цілком різні, адже роман Гарпер Лі вийшов 1960 року, тобто тоді, коли маркетингова машина на Заході працювала давно вже на повну потужність (до речі, Гарпер Лі ще жива). Я не заперечую думки, що серію книжок "розкручувати" легше, але глибоко переконана, що по-справжньому вартісну книжку розкручувати в ринковому сенсі слова взагалі не потрібно - вона сама знайде читача. Просто книжки такі пишуться одна на мільйон.
Н.Т.

© анонім, 20-02-2008

А повертаючись до теми видавництв та книг...
Згідна з думкою Олеся: книга як творчий здобуток та маркетингова стратегія - до 2 різниці:) Якщо є здібності до першого, то не завжди знаходяться відповідні ідеї щодо другого. Мабуть така "проза" сучасного книговидання.
Тетяна М.

© metamezol, 19-02-2008

Пане Кате, пропозицію щодо потенційного членства НСПУ мала ще у 2001 році, напередодні вручення тодішнім мером Омельченком почесної премії "для обдарованої молоді" м. Києва (приблизно так це називалось). Саме НСПУ вирішила, що від спілки мушу представляти молодь Т.Мельник (чому саме я, не маю жодних ідей). Однак повторюю - відмовилась від членства ще тоді, у 2001 році.
А шановних літклубівців також сприймаю з гумором. Як то кажуть: з однієї полярності та до іншої:))
Я - позафракційна. Такі мої переконання.
Тетяна.

© metamezol, 19-02-2008

Наталю,
Дозвольте шанобливо заперечити, що ані романи Гарпер Лі, ані Емілі Бронте не потребували "розручування", бо в ті часи його просто не існувало в тому вигляді, в якому ми знаємо його сьогодні. З иншого боку, хочу навести приклади двох найбільш друкованих, тиражованих і перекладених письменників минулого і цього століття - Агати Крісті та Бориса Акуніна (Чхартішвілі). Перший роман пані Крісті намагалася видати роки чотири поспіль - їй всі відмовляли. Потім один видавець ризикнув - і тиша. Десь приблизно з четвертої книги її імя почало "розкручуватися" і ризик видавця, як бачимо сьогодні, виправдався стопудово. Дещо подібна історія в стосунках Чхартішвілі з видавцем Захаровим. "Азазель" спершу пройшла непоміченою, і лишень десь на "Коронації" Акунін почав греміти й "розкручуватися". Часи грандіозного успіху однієї книги, НМСД, уже давно минули - з приходом телебачення, кіно, інтернету тощо. Та навіть і День Браун - його "Код" був не першою книгою і, НМСД, не найкращою, але...
Про перевагу видавців до "пакету романів", чи серії, чи "бренду письменника" я чув неодноразово в контексті західного книговидання, де це є прибутковим бізнесом. Припускаю, що українські видавці також у цьому зацікавлені. До певної міри це питання маркетингу, а не письменницької творчости.
Щиро,
Олесь Б :)

© анонім, 19-02-2008

"Це вимагає ринок, бо одну книжку одного автора розкрутити неможливо. Можна крутити тільки автора, а автор - це кілька книжок, не менше 3-5. І це не моя примха."
Можливо, це вірно сьогодні для українського ринку, бо він у зародковому стані, але для всякого нормального ринку такого жорсткого правила не існує. Згадати хоча б Гарпер Лі з її єдиним романом "To Kill a Mockingbird", який одразу отримав Пулітцерівську премію і який досі лишається у списках бестселерів. Або згадайте Емілі Бронте зі знову ж таки єдиним романом "Wuthering Heights". Та й для українського ринку, швидше за все, ці правила не придатні, адже розкрутилася Забужко з першого ж роману "Польові дослідження з українського сексу"? Мабуть, якість усе-таки якоюсь мірою важливіша за кількість...
Н.Тисовська

© анонім, 19-02-2008

Пані Тетяно.
Ви кажете, що "я не є ЧЛЕНОМ (кинею) НСПУ і ніколи не була. Від пропозиції відмовилась. Тут знову ж таке - внутрішнє - будь-яке "членство" мене гнітить:))". То, мабуть, вам зустрілися "упереджені" критики ваших творів (наприклад, такі як http://www.litforum.org/books.php?book=0207 або http://www.litforum.org/books.php?book=0212 ), та прищепили вам "любов" до членів й членкинь. Не звертайте на них уваги, пишіть, видавайтеся, та приходьте до Спілки письменників, вона вже починає змінюватись, бо все більше у неї приходить таких письменників, як Наталка.

З повагою,
Кат

© анонім, 19-02-2008

1. Олесю Б, дякую, що згадав незлим тихим. !
На жаль, я зовсім забув у "ТРАНСІ" поставити конкретну зсилочку про ГАК, і лише завдяки твоїй рецензії вона там присутня. Гадаю, це потрібно було б винести в окреме правило. якщо хтось із гаківських авторів захоче видавати власноруч свої книжки.
Є, щоправда, непряма зсилочка через адресу форуму рр.нет.уа....

2. До речі, оте правило "Це вимагає ринок, бо одну книжку одного автора розкрутити неможливо. Можна крутити тільки автора, а автор - це кілька книжок, не менше 3-5. І це не моя примха." слід було б винести в окремий розділ. Можливо, є ще якісь цікаві правила ? Цікаво було б почути.

К.Ч.

© анонім, 17-02-2008

Дорогі мої панове Гоголі, мені нічого не лишається, як змінити гнів на ласку:) Але й гніву особливого не було... Просто були деякі запитання, на які отримала відверті відповіді, за що і дякую. Як то кажуть: кожен говорить про те, що його непокоїть найдужче. І чомусь саме ваші слова виявились найбільшим подразником із усього огрому матеріалу на дану тему:) Може тому, що частенько нам з вами доводилось шукати правди у суперечках (дискусіях), а може тому, що саме від вас і очікувала прямих відповідей. У будь-якому випадку я вдячна і за щирі слова, і за теплий тон (бо гарне слово і кішці приємне). А щодо моїх друзів, то кожен із них заслуговує і на добрі слова, і на людську увагу.
І останнє. Це добре, коли людину є за що любити, навіть... якщо за таку примхливу "риску", як темперамент:))

З найкращими побажаннями,
Тетяна Мельник.

© анонім, 15-02-2008

За що вас, Тетяночко, люблю - за темперамент. Варто було щось написати не так, як вам подобається - одразу "ваш улюблений Кокотюха". Чим я заслужив на таку неласку? Чи колись погано відгукнувся на ваш твір? Чи може, на когось з друзів? То ви скажіть - я виправлюся :)
Звинувачення щодо Кокотюхи рішуче відкидаю. У нього є тільки один добрий роман "Зоопарк", але за нього йому можна пробачити решту 14 халтури (чи навіть більше)
Але не про Кокотюху, а про 5 книжок. Справа в тому, що, наскільки мені відомо, видавництво "Фоліо" укладає з переможцями свого конкурсу міського роману контракт на 2 роки і 4 книжки. Тобто 2 книжки на рік. Тобто все приблизно так, як я написав - тільки замість готових текстів вимагається їх створення. Зворотня сторона медалі - бідолашні Фолієвські автори починають буквально блювати власним мозком, витискуючи з себе 4 книжки за 2 роки. Вони ж молоді, життя не бачили, писати за великим рахунком не мають про що. В хід ідуть старі вірші, оповідання - все що попало, аби було. Це вимагає ринок, бо одну книжку одного автора розкрутити неможливо. Можна крутити тільки автора, а автор - це кілька книжок, не менше 3-5. І це не моя примха.
Втім, зі мною можна не погоджуватися - мій голос тут дорадчий. Кожен може піти своїм шляхом і досягти успіху, але після того не забувши поділитися досвідом з товаришами по перу.
Чого вам і бажаю
М.Гоголь
Чого вам і бажаю
М.Гоголь

© анонім, 14-02-2008

"На сьогодні я бачив тільки одну, надзвичайно грунтовну й розважливу (та ще й вельми позитивнуяк на мене) в такому центровому й поважному виданні як "Дзеркало тижня"."

Здається Луцишиної?

І.С.

© анонім, 14-02-2008

"До КАТа.
Вам Наталка платить за адвокатські послуги? І як, щедрі гонорари? Бо ви так стараєтеся...
Так повісьте на головній сторінці сайту оголошення про всі її "регалії", не марнуйте часу. На Нобелівку вона ще не подавалася? Дійсно?!
Ну, що Ви, з таким талантом, як у неї... "

"КАТе, Ви помилилися. Я не Мирослава."

"Я - ваш найбільший прихильник, Gljadach. Ы цей допис був моїм. А Ви, Милице нашого кульгавого Генія, уже б мали мене пізнавати. Я ж Ваші дописи одразу вираховую. Хочете, прізвище Ваше напишу?
Регалії кажете на інших сайтах... То, може, пішла б Н.Д. туди, лити свої помиї на голови людям? Бо на ГАКу від неї вже аж верне!"



Шановний "найбільший прихильник Gljadach".
Менi бiльш нiчого робити, щоб "пізнавати" усiх шакалiв, що крутяться поблизу тигрiв.
Не на них полюю.

З повагою до найбільшого прихильника Gljadachа,
Кат, читач

P.S. Напишiть прiзвище, подивлюся, на що здатнi "прихильники".

P.S.S. Прошу вибачення у панi Мирослави.

© анонім, 14-02-2008

Антоне,
Кожен про своє. От і я також. Дякую за згадку про "Червоний борщ" незлим тихим, але гаківським первістком, нмсд, слід вважати все ж "Транс" Коки Черкаського. До того ж, він доклав до просування своєї книги вочеивдь значно більше зусиль, ніж я.

Рецензії на "Червоний борщ" усіляко вітатимуться - і не тільки для "ДЧ" :))) На сьогодні я бачив тільки одну, надзвичайно грунтовну й розважливу (та ще й вельми позитивнуяк на мене) в такому центровому й поважному виданні як "Дзеркало тижня". Відсутність більшої кількости рецензій і зацікавлености на загал змушує мене робити певні оргвисновки, хоча боюся, що вони можуть виявитися хибними...
До речі, я дуже старався і таки домігся, щоб на обкладинці містилася б згадка про "Гоголівську Академію" :) Так само ГАК згадується і в рецензії у ДТ.
Антоне, тема ця дуже цікава, складна й багатошарова. Єдиного трафарету, звичайно, немає. Але існують певні правила дорожнього руху, закони жанру, rules of engagement and/or submission guidelines? дотримання яких є обов'язковим, але не таким, що гарантує неминучий успіх на шляху "від рукопису до книжки". Залюбки поділився б своїми спостереженнями при нагоді, щоправда, бажано б в зовсім иншому контексті.
Щиро,
Олесь Б :)

© анонім, 13-02-2008

КАТе, Ви помилилися. Я не Мирослава.

"Вам Наталка платить за адвокатські послуги? І як, щедрі гонорари? Бо ви так стараєтеся...
Так повісьте на головній сторінці сайту оголошення про всі її "регалії", не марнуйте часу. На Нобелівку вона ще не подавалася? Дійсно?!
Ну, що Ви, з таким талантом, як у неї... "

Я - ваш найбільший прихильник, Gljadach. Ы цей допис був моїм. А Ви, Милице нашого кульгавого Генія, уже б мали мене пізнавати. Я ж Ваші дописи одразу вираховую. Хочете, прізвище Ваше напишу?
Регалії кажете на інших сайтах... То, може, пішла б Н.Д. туди, лити свої помиї на голови людям? Бо на ГАКу від неї вже аж верне!

© анонім, 13-02-2008

"Так ось, пане Кате, давайте поговоримо про "внутрішнє". Опус пані членкині, який нещодавно з"явився на сайті, можна сприймати, як на мене, лише у двох площинах: Агресії або Гумору. Я вибираю гумор (агресії вистачає у її статті). Мені здається, що аторка даної статті дещо гіперболічно підійшла до проблем ГАКу. Скажіть, а хтось бачив ідеальні сайти?.."


А, то Ви про статистику?
Що ж, кожен сприймає це по рiзному, так як i всi iншi речi...
Та стосовно тiєї статистики - там цiкава сама тенденцiя кiлькостi вiдгукiв у кореляцiї з об'ємом твору. А також, хто є найбiльш "рецензуємим" у кореляцiї з "рецензентами".
Оцiнку ж конкретному твору може давати як рецензент, так i стороннiй читач, якi можуть i не читати твiр (повiрте, тут є дуже багато таких "рецензiй").
То цифри для кожного конкретного твору Ви можете уточнити самi, вся ця iнформацiя є на сайтi.
Таким чином, цифри сприймати як Агресiю - це дiйсно смiшно, а чужу думку - це ще смiшнiше.
То Ви зробили правильний вибiр.

Так, iдеальних сайтiв для всiх не iснує.
Мабуть, такi, де тiльки є твори, та нема спiлкування. :))


"P.S. А те, що Наталка є дипломанткою "Гранослову", то передавайте їй мої щирі вітання!"

Тетяно, Ви ж можете й самi. ;)



"До КАТа.
Вам Наталка платить за адвокатські послуги? І як, щедрі гонорари? Бо ви так стараєтеся...
Так повісьте на головній сторінці сайту оголошення про всі її "регалії", не марнуйте часу. На Нобелівку вона ще не подавалася? Дійсно?!
Ну, що Ви, з таким талантом, як у неї... "


Мирославо.
Це не дуже тяжко: Наталка присутня в мережi, i на декiлькох сайтах є i "регалії".

З повагою,
Кат

© анонім, 13-02-2008

До КАТа.
Вам Наталка платить за адвокатські послуги? І як, щедрі гонорари? Бо ви так стараєтеся...
Так повісьте на головній сторінці сайту оголошення про всі її "регалії", не марнуйте часу. На Нобелівку вона ще не подавалася? Дійсно?!
Ну, що Ви, з таким талантом, як у неї...

© анонім, 13-02-2008

Дорога Мирославо, дуже рада тебе чути... Кожен з нас має багато наболілого і проблемного, а тому дуже добре, що ми можемо зустрітися у колі гарних творів і погомогіти чи подискутувати. Дискусії потрібні і необхідні, як і самі зміни. Мабуть кожен повинен починати із себе: із власних думок, переконань, перегляду власних позицій тощо. Власне, і все мабуть починається від незадоволення внутрішнього і з питання "а що ти сам можеш змінити?" і "що ти зробив, аби зміни відбулись?" Я це кажу не про зміни на сайті, а в першу чергу про своє, внутрішнє:)

Так ось, пане Кате, давайте поговоримо про "внутрішнє". Опус пані членкині, який нещодавно з"явився на сайті, можна сприймати, як на мене, лише у двох площинах: Агресії або Гумору. Я вибираю гумор (агресії вистачає у її статті). Мені здається, що аторка даної статті дещо гіперболічно підійшла до проблем ГАКу. Скажіть, а хтось бачив ідеальні сайти?.. Я - ні. І їх не існує в принципі. Людська природа така, що рано чи пізно вона потребує змін. І це нормально.
А щодо "Гранослову", то я, здається, нічого про своє дипломанство не говорила. Однак мені приємно, що колись у моєму життя була така перемога і я від цього ніколи не відмовлялась. Оскільки тоді, у 99 році альтернативи із конкурсами і з різними організаціями було катма. І останнє - я не є ЧЛЕНОМ (кинею) НСПУ і ніколи не була. Від пропозиції відмовилась. Тут знову ж таке - внутрішнє - будь-яке "членство" мене гнітить:))
А щодо ГАКу - то вам скажу чесно - це і є моя організація, до якої мені ніколи не буде соромно належати, навіть не зважаючи на всі недоліки і "огріхи", бо якщо такі і є, то ми їх творимо разом і персонально кожен.

P.S. А те, що Наталка є дипломанткою "Гранослову", то передавайте їй мої щирі вітання!

Тетяна.

© анонім, 13-02-2008

"Так що поки трохи почекайте, але все буде добре, обіцяю."

(с) "Все хорошо, прекрасная маркиза"? :)



"Опус пані членкині сприймаю з гумором, як і ту членівську організацію (хоча цікаві люди там також трапляються)."

А який опус Ви прочитали, якщо не секрет?
Наталка, до речi, панi "експерт" Тетяна, також дипломант "Гранослова".
А Ви ще не в членiвськiй органзації? ;))
Тiльки на ГАКу?

З повагою,
Кат

© анонім, 13-02-2008

Я, наприклад, продовжую налагоджувати стосунки з "Київської Руссю" щодо публікації поезії. бо наші прозаїки там самі активно друкуються:), і це буде мати результати. Але це видання, наприклад, не гумове, і до редакційного портфелю вписатися важко. І взагалі видань, які спеціалізуються на молодій прозі, і навіть таких, де публікуються метри, дуже мало. Спілчанські журнали та альманахи я до уваги не беру, і впевнена, що вихід на літ. конкурси типу "Смолоскипа" та "Гранослова" мають усі молоді автори, хоча якшо ви мені напишете, що на Гаці необхідна подібна тека посилань, то вона буде на новій омріяній версії. Щодо книжок - тут окрема розмова, і знову ж таки, дуже слушною є пропозиція Антона щодо інформації про видавничу ситуацію, поради як видати і т.д. - то все буде. Просто зараз я працюю з дизайнерами/програмістами і маю зробити спочатку це. Я чую, читаю і аналізую ваші думки, ідеї і пропозиції. Ми працюємо над змінами. Я думала, що вони стануться швидше, але поки виходить як виходить. Так що поки трохи почекайте, але все буде добре, обіцяю.
Мирослава

© анонім, 13-02-2008

Брак спілкування - народжує несправедливість:)

Опус пані членкині сприймаю з гумором, як і ту членівську організацію (хоча цікаві люди там також трапляються). Те, що ГАК дає рівень, здається, ні в кого сумнівів не викликає. Так само як і те, що й на ГАК люди також приходять із певним рівнем.

Просто занадто багато було заторкнуто тем: важливих і наболілих. Дещо мені виявилось не зрозумілим. Ну... а за емоції перепрошую - надто гарний твір написали, Антоне:)

Тетяна.

© анонім, 13-02-2008

Тетяно, дякую, давненько ми не спілкувалися. Не хотілось би на таку серйозну тему розмірковувати у коментах. Можливо напишу окремо.

Щодо книжок - так дещо маємо, але не тільки і не стільки художні. Наприклад, участю в колективній роботі з написання фахового підручника, я пишаюся ніяк не менше, ніж літературними публікаціями, бо він вже витримав два перевидання в Росії і одне в Україні.

Я все ж таки напишу окремою доповідною запискою чи чим вже там вийде, коли для того настане слушний час.

А щодо "від рукопису до книжки" - ви несправедливі. Ми якось спустили на гальмах появу "Червоного борщу" Олеся Бережного, а він як людина скромна не шумів тут з цього приводу. Але первісток таки вже є. Тож давайте надолужимо. Принаймні рецензію для "Друга читача" на ту книгу напишемо.

Паперові публікації наших прозаїків та поетів у паперових виданнях (чим так пишається пані членкиня) я вже і не рахую. Просто повінь публікацій. Бо ГАК таки дає якийсь рівень.

З повагою,
А.С.

© анонім, 13-02-2008