Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2692
Творів: 51292
Рецензій: 95889

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Дозвольте закинути вудку...

(Рецензія на твір: Прикормив, автор: Арсеній)

© козак Голота, 19-05-2024
(Суто формальні моменти)
У нас (І)з Гришкою було багато місць(=МІСЦЯ), де ми ловили рибу. Ми, бувало, ходили на водосховище (, що аж =зайве) за Вишнівкою біля лісу, або (ж=зайве) на журавлівський ставок. Але найулюбленіше наше місце було за олійницею. Тихо, затишно і(=Й) недалеко від села. Виходиш з Яблунівки, проходиш ферму і все,(=тире замість коми) ти на місці!
(І так,=зайве) там був понтон. Ніхто не знає, звідки він (там =зайве) в(=У)зявся, але він там був і це було круто. З понтону можна було ловити відразу на гарній глибині, не мудруючи з рогатинами для вудилища і з пошуком чистого берега.
А ще на понтоні гарно сидіти, звісивши до води ноги і витріщаючись (занадно емоційно "напружене" для риболовлі слово?) на річку.
Прямо як зараз.
Ми з Гришкою рибалили з самого ранку.
Клювало погано, тому я (весь =зайве?) переключився на (свої =зайве?) ноги. Я смикаю ними, як навіжений, гупаючи п’яткою в пузатий край понтону, милуючись своїми новими синіми бутсами з написом “2002. Fifa world cup”. (я дивлюся текст у 2024-му. Чи варто згадувати тут 2002-й? Це дещо вбиває "крутизну"?) Ловко виходить — бух, бух, бух! Аж луна йде! Круто!
У Гришки також(=ТЕЖ) не клює, але ногами він не теліпає. Сидить, як укопаний, і длубається в носі. Уся справа в його взутті. Гришка носив(=НОСИТЬ?) якісь(=ЗАЙВЕ?) старезні калоші, на розмір чи два більші. Махнеш такими пару разів — і додому пішки(=ТОБТО?) підеш. Шузи Гришки виглядали дуже стрьомно і за милю відгонили (ядучим гумовим запахом=ЯДУЧОЮ ГУМОЮ, може?), але це було його єдине взуття, таке цінне (і таке єдине=ДВІЧІ ЗАЙВЕ?), що пацан боявся знімати його навіть тут, у (майже=ЗАЙВЕ?) безлюдному місці, де спокій і тишу може потурбувати хіба (з десяток=ЗАЙВЕ?) корів. Та навряд чи їм буде діло до гумових галош…
А погода була (саме такою="саме така"), як треба для рибалки. Сонце гріє, пташки у плавнях співають, літо, канікули, і, головне, (ані вітерця=не знаю, але тут можливий інший варіант?). А вітер це, знаєте, головний ворог (кожного=ЗАЙВЕ) рибалки. Він збурює хвилі, а ті за кілька хвилин відносять поплавок (кудись в сторону=УБІК). (І ти=ЗАЙВЕ?) витягуєш вудку, перезакидаєш, (потім знову=ЗАЙВЕ?) витягуєш і закидаєш знову… Не риболовля, а маразм (якийсь=ЗАЙВЕ?)!
Минуло ще хвилин двадцять, але наші поплавки, як і раніше, ліниво погойдували(сь=СЯ)на дрібних хвилях.
— Мабуть, у риби сьодні виходний, — озвався Гришка, витягуючи вудку з (цілою=ЗАЙВЕ?) кулькою хліба на гачку.
Вудка у Гришки, як і його взуття, — м’яко кажучи, не дуже. Вудилище він зробив сам, (і)з верболозини, (і=ТА) на вигляд це була звичайна палка. Замість поплавка йому правило гусяче перо. У мене ж вудка краща — пластикове, нехай і заважке, вудилище, яскравий оранжево-біло-чорний поплавок, і вдома ще кілька запасних. Я (їх хотів=ХОТІВ ЇХ, може) віддати Гришці, а (той=ВІН) рукою лише махав. «Мені і з пером нормально». Гришка хоча (і=Й, або нічого) бідний, але дуже(=може, ЗАЙВЕ?) гордий.
Закинувши вудку знову, Гришка (став мружитись=ПРИМРУЖИВСЯ?) на сонці. Довге сидіння на одному місці та літнє тепло (стали хилити=ПОХИЛИЛИ?) в сон. Мені теж було спекотно, та я ще тримався. А от мій приятель, що називається, поплив. Спочатку він (став позіхати=ЗАПОЗІХАВ?). Потім куняти (=ЗАКУНЯВ?). Зрештою його так розморило, що (в один момент=ЗАЙВЕ?) він очікувано заснув. Ще мить тому він тільки клював носом, а зараз його голова вже (почала хилитись=ПОХИЛИЛАСЯ?) вниз і я (навіть=абсолютно зайве? почув, як він похропує.
Я пирснув зі сміху і штовхнув товариша в бік.
— Га? Шо? Де? — стрепенувся Гришка, сіпнувши ногою.
Рух вийшов різким — калоша злетіла з ноги і смачно(=надто зайве слово?) плюхнулась у воду.
— Прикормив! — пожартував я.
Гришка спохмурнів і почав уважно вивчати свою(=ЗАЙВЕ?) брудну, вже босу ногу, ворушачи пальцями. Калоша тим часом пішла на дно, хоча мала би плавати на поверхні.
— І як я тепер додому піду? — буркнув він.
Я не знав. Щоб якось допомогти другану, я запропонував трошки попірнати, але Гришка за звичкою махнув рукою.
— Безтолку! — сказав він. — Тут вода дуже замулена, ти нічого не найдеш. І чого воно втонуло?
І(=ЗАЙВЕ?) Гришка витягнув свою(=ЗАЙВЕ?) вудку.
— Мда… — сказав він, закидаючи знову. — Немає(="нема"?) риби…
Я зітхнув. Важко ловити, коли не клює.
— Ану шо в мене там… — мовив я і потягнув вудку до себе.
І відчував, що на гачку щось є. Важке.
  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.0790610313416 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …