Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2685
Творів:	51030
Рецензій:	95768

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Хижий Птах

(Рецензія на твір: Море, автор: Наталія Дев’ятко)

"Слово "романтик" серед моряків вважається лайкою".
Антон Санченко, експерт ГАКу

За останні кілька днів на ГАКу з’явилося два твори: "Море" Наталії Дев’ятко, до якого і приєднана ця рецензія, і "П’ятнадцятилітні капітани" Антона Санченка (http://gak.com.ua/creatives/1/8217)
І перш ніж читати цю рецензію, раджу прочитати обидва твори у тому порядку, як вони були опубліковані.
Не будемо заглиблюватися у композиційну структуру цих двох творів, зупинившись на найцікавішому – що обоє авторів хотіли сказати читачеві, тобто молодому автору, до якого звертаються.
І хоча твір "Море" написаний абстрактно, а твір "П’ятнадцятилітні капітани" наближено до реалізму, обидва ці твори метафоричні і є МАНІФЕСТАМИ, написаними людьми з дуже різними світоглядними. Відмінні шляхи пропонують ці двоє авторів.

Головна метафора для обох творів спільна: Море – це творчість. Але вже у розумінні цієї творчості і починаються відмінності.

У творі "Море" молода людина, яка ще не усвідомила себе письменником, приходить на берег моря і, скільки вистачає погляду, бачить простір. Бо Море безмежне, нічим не заплямоване і ніким не підкорене. Це прадавнє Море, таке, яким бачили його впродовж багатьох тисячоліть наші пращури, бо звертаючись до творчості, людина звертається до своєї підсвідомості. Море і є підсвідомістю і колективним несвідомим, звідки приходить вся творчість.
А берег – це свідомість. Не відправитись у плавання без усвідомлення, і повернення у реальний світ теж свідоме, але чи можна творити без підтримки підсвідомості і його прадавньої енергії? Ні.
У творі "П’ятнадцятилітні капітани" берег упорядкований. Там можна побачити пірси, які далеко виходять в море, доки, вантажні крани, портові споруди та іншу інфраструктуру. Море тут підкорене людській свідомості настільки, наскільки може бути підкорені творчість і несвідоме. Що ж це за інфраструктура, без якої не може обійтися автор "П’ятнадцятилітніх капітанів", бо, на його думку, "пароплави виходять в море не від пляжу, а від пірсу"?
Але дійсно, інфраструктура потрібна, якщо мова іде про пароплави, а не про ВІТРИЛЬНИКИ.
Вітрильник підходить до берега, і тоді за тим капітаном, що чекає на повернення свого корабля, відправляється шлюпка. Це природно.
На пароплаві чи іншому сучасному кораблі шлюпки зазвичай тільки рятувальні.

Автор "Моря" попереджає, що "треба Море слухати, бо це його історії ти переповідаєш людям, тому так потрібна тиша, яку зневажають сучасні витвори техніки. Море ніколи не мовить до них, бо ненавидить, і безсумнівно одурить і потопить. Це справа честі".
Вітрильник зроблено з дерева, що раніше було дзвінкоголосим корабельним лісом, який виріс з землі і напилося її прадавньої сили. Вітрила наповнює вітер, що єднає вітрильник зі світом, дає йому можливість зі світом говорити і світ слухати, бути частиною світу і не вступати в конфлікт з підсвідомістю.
Сучасний корабель металевий. Сам метал також був народжений у землі, але його переплавили, його змусили ЗМІНИТИСЯ не лише зовні, а навіть на рівні структури.
Сучасні кораблі зневажають вітер, їм байдуже до світу і його мови, бо у сучасного корабля є ДВИГУН, і часто не один. Так свідомість втручається у підсвідомість, нав’язуючи їй свої правила. Кому б це сподобалось? І підсвідомість, сама творчість, часто мститься тим, хто її зневажає.

У творі "Море" молодий письменник, що усвідомив себе, є КАПІТАНОМ. Капітаном не за призначенням, а за народження, бо капітаном теж треба народитися, як і творчою людиною, - це особливий хист керувати людьми.
Тільки ці якості треба в собі розвинути, перевірити випробовуваннями. А хіба може капітан довести, що він капітан, знаходячись на березі? Для цього потрібне Море, тобто творчість.
У творі "П’ятнадцятилітні капітани" каптанами не народжуються, ними назначаються, назначаються існуючою владою. Хто в цьому випадку є "владою", зрозуміло.
А до того молодий має СЛУЖИТИ десятки років, пишатися не власним Я, а стрічкою з написом на безкозирці, бо без неї його нікуди не пустять, тобто приналежністю до якоїсь тусовки, до спільного судна (зауважте, судна, а не корабля, бо бойових суден не буває), яке "робить людей майже родичами". Таким спільним кораблем, точніше судном, є, на думку автора, ГАК.

Але чи можна творити у товариській компанії?
Автор "Моря" відповідає на це запитання однозначно – ні. Відправляючись у мандрівку підсвідомістю і колективним несвідомим, пишучи не з примусу, а з натхнення, автор ЗАВЖДИ залишається наодинці зі своєю підсвідомістю і творчістю. Чужі очі зайві.
Для автора "П’ятнадцятилітніх капітанів" творити можна тільки разом. Творчості як індивідуального процесу не існує, бо творчість має бути скерована. Для цього й існує інфраструктура на березі, щоб корабель не відправлявся в плавання за власною метою, а відходив лише від конкретного пірсу, так само невільний і повертатися у ту бухту, яку вважає найбільш підходящою для стоянки.
Пірсом у цьому випадку є задані тема, ідея, композиція, ФОРМАТ твору. А всім відомо, що форматні твори - це жуйка. Не можна творити з примусу чи по вказівці. До цього швидко звикаєш, втрачаючи себе.
Звідти і походять обов’язкові рейди, про які пише автор "П’ятнадцятилітніх капітанів". Сучасні кораблі мандрують лише у відкритих водах, перетворюючи і перетравлюючи те, що було створене і сказане до них. Задаючись метою, автор заздалегідь знає, що отримає наприкінці і що скаже, цікавий лише технічний процес, з підсвідомістю і творчістю не пов’язаний. Насправді такі подорожі – це підміна творчості, в таких творах немає енергетики несвідомого та авторського я, є лише ідея і мета.
У творі "Море" все це відбувається зовсім інакше, бо капітани, що наважилися відійти від берега, прагнуть у НЕВІДКРИТЕ море, де ще ніхто не був. Саме тому вони оригінальні, як за формою, так і за змістом, несвідоме благословляє їх на творчість, якщо вони гідні цього.
Заслужити ж це благословення від підсвідомості непросто, і воно не дається один раз і назавжди, звоювати це благословення треба кожного разу, коли відправляєшся у подорож до невідомих берегів. Від автора залежить тільки те, наскільки майстерно він перекаже ту історію, що переповіло йому Море, підсвідоме і колективне несвідоме.

З подорожей капітани з твору "Море" привозять воду. Здавалося б, нащо на березі вода? І морську воду ж не можна пити. Але все не так просто. Капітани привозять ЖИВУ воду нових ідей, тем, творів. Читаючи їхні твори, читач напивається живої води життя, натхнення і творчості, і сам прагне творити, не обов’язково літературу, жити повним, яскравим життям.
У творі "П’ятнадцятилітні капітани" воду беруть з берега. Для реалізму це природно. Але не для метафори. Беручі воду з берега, зі свідомості, автори намагаються таким чином відгородитися від підсвідомості, яке використовують лише для досягнення поставленої мети, не торкатися підсвідомого ні за яких обставин.
Для них важливий вантаж – МАТЕРІАЛЬНЕ. І це зрозуміло, бо підсвідоме може і прагне знищити все, що йому не любе, і всіх, хто його зневажає, відібравши іноді творчість, а іноді навіть розум і бажання жити. Воно владно зробити це, тому жива вода, як і все привезене з підсвідомого, потойбічного світу, має владу і оживляти, і вбивати.

Ніколи не замислювалися, чому твори початківців щиріші і їх часто цікавіше читати, ніж твори того самого автора, але вже в зрілому віці? Чому так багато талановитої молоді, але так мало цікавих "дорослих" письменників?
Втрачається щось, що є у молодого, і чого часто немає у старших. Це БАЧЕННЯ.
У намаганні вдосконалити форму свого твору і нав’язати часто позичені ідеї, які здаються актуальними, модними, будуть продаватися, автор перестає чути світ. Йому мало вітру, йому хочеться керувати вітром або зневажати його рух, для того і вигадали двигуни. Море такої поведінки не терпітиме, і набуваючи майстерності, такі письменники втрачають натхнення. Все частіше їм немає про що писати, і вони починають гратися словами. А опісля приходить страх перед безмежністю моря і заздрістю до неї та до тих, хто БАЧЕННЯ ще не втратив.
Можна навчити "дійти на тренуванні до поворотного буя і повернутися до причалу, навчитися боротися з вітром і хвилею і використовувати їх силу для руху вперед", як пише автор "П’ятнадцятилітніх капітанів" (це технічні моменти), але світ слухати ніхто не навчить.
На думку автора "Моря", вміння слухати світ притаманне людині від народження, і втрачається під впливом зовнішніх обставин. Чим стійкіша людина, чим міцніший у неї внутрішній стрижень, якщо вона дійсно капітан від народження, тим менший цей вплив. А техніці можна вчитися і в Морі, і там треба вчитися дуже швидко, під час штормів, бо від того без перебільшення залежать життя капітана і його команди. Недооцінювати підсвідоме надто небезпечно.

У творі "Море" кожний капітан будує свій корабель сам, завдяки своїй внутрішній силі, уяві, натхненню. Це чарівний корабель, неповторний, живий, який неможливо відібрати, лише втратити. І визнає він тільки одного єдиного капітана – того, хто створив його.
Але може бути інакше: "Багато хто так і не побудує свого корабля. Не вистачить терпіння для вітрил, рішучості, віри в себе, сміливості, щоб ті вітрила вітром наповнити, влади над компасом і навігаційними приладами, майстерності, що скріпить дошки бортів, волі, яка піде на каркас, фантазії, що створить команду з героїв іще ненаписаного твору" (з твору "Море").
Для тих, хто не здатний побудувати власний корабель, і потрібні вже створені кораблі, ієрархія, служіння молодих "матросів" "годкам", старшим, "дідам". У творі автора "П’ятнадцятилітніх капітанів" корабель не будують. Кораблі вже є, їх створила існуюча влада, яка і дає завдання, визначає теми і нагороджує за успішне виконання. Тільки капітани на цих кораблях змінюються, бо їх призначають.

Неволя і свобода.
Неволя ієрархії у творі автора "П’ятнадцятилітніх капітанів". Бо спочатку принижують тебе, ти служиш, вихоплюючи крихти, що падають з чужого столу у вигляді випадкових публікацій і схвалення докерів і адміністрації порту. А тоді досягаєш певного технічного рівня, навчаєшся затулятися від підсвідомого і писати тільки те, що вирішиш сам, а не те, що підкажуть сновидіння чи колективне несвідоме. Пишеш для матеріального, для вантажу і заради нього, а не для свого народу, що говорить з тобою через несвідоме, не для кожної людини. І в тому випадку дійсно жива вода непотрібна, бо тоді вже повертаєш знущання ти, принижуючи молодших.
У творі "Море" інакше. Там немає приниження, а є свобода морського простору. Капітану, якого визнало гідним своєї безмежності Море, хоча б під час одного плавання, не потрібні слуги, бо у нього є власна команда – команда з героїв ще ненаписаного твору. Ці герої живі, вони особистості, це вони прислали шлюпку за своїм капітаном, що в цей час був на березі, це вони разом із своїм ватажком долатимуть перешкоди і перемагатимуть шторми.
Ви запитаєте, як це можливо? Твір же ще не написаний!
Але в тому-то і справа. У підсвідомості, з якої приходять такі твори, вони існують повністю ще до того, як людина сідає писати. Це складні твори і неповторні, а герої їхні настільки живі, що можуть не підкорюватися своєму автору. І ті, хто бував в Морі, хоча б недалеко, знають ці відчуття.
Немає вірнішої команди, ніж команда власних героїв. Хоча кораблі різних капітанів можуть збиратися в ескадру, щоб знищити ворога, який посягає на свободу Моря і творчості, отруює живу воду. Для того не треба людей знати чи домовлятися з ними, бо капітани, яких благословило Море, самі відчувають, коли з’являється той безіменний ворог.
Ці капітани об’єднані не на рівні ідей чи гасел, а на рівні колективного несвідомого і в реальності можуть жити за тисячі кілометрів один від одного і ніколи не побачитись, але зазираючи у книжки одне одного чи дивлячись фільми, вистави, слухаючи пісні, обов’язково відчуваєш, коли вони створені твоїм союзником. Як і ворогом, до речі.
Війни ці і раніше були криваві...

За своєю суттю команда сучасного корабля, у яку пропонує збиратися автор "П’ятнадцятилітніх капітанів", має чітку ієрархію і є повністю керованою. Вона нагадує команду імперського корабля, в якому Статут вищий навіть за совість І якщо нижчий за званням не виконував наказ старшого за званням, то ставав бунтівником, навіть якщо той наказ був неправдивим і негідним. А за непокору на імперських кораблях була одна кара – смерть.
Часи змінилися, але по суті прагнення створювачів такої ієрархії залишилися тими самими, хоч не владні вони тепер над чужим життям настільки, наскільки владні були історичні імперські капітани. Цікаво, що саме в імперському флоті було вигадані майже всі найжорстокіші і найпринизливіші покарання і страти - це історичні факти.
У творі "Море" ієрархії на кораблі нема, але нема і анархії. По-суті, це піратський корабель, де обраний капітан кращий серед рівних йому. З ним можна сперечатися, йому можна не підкорятися, що і роблять герої творів. І влади у нього стільки, скільки він зміг здобути не силою рук, а силою власної душі і самоусвідомлення. Чим краще усвідомлюєш себе, тим більше підсвідоме слухає голос того, хто творить новий твір, бо вітер скориться лише тому, хто не сумніватиметься в собі.

В Україні піратів не було, але майже в той самий час, коли формувалися піратські братства по всьому світу, тут будували січі. Структура відносин у козацькій спільноті у багато чому співпадає з тою самою структурою у піратському братстві.

І тому, переводячи все сказане на наші національні реалії, кожному автору доведеться визначатися, ким він бажає бути: КОЗАЦЬКИМ ВАТАЖКОМ, отаманом, чи ІМПЕРСЬКИМ СОЛДАТОМ, який очікує на підвищення в ранзі.
Вибір цей чекає кожного, і буде він не публічним, промовленим у тиші, на березі Моря, а, можливо, і так далеко, що берега не розгледіти.
Тільки тепер вибір цей буде свідомим.

Творчої наснаги, сміливості, зухвалості і попутного вітру!
До зустрічі в Морі, на сторінках нових книг і у реальному житті!

Наталія

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.88046908378601 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати

• Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …→

• Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …→

• День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …→

• Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …→