Доженемо й переженемо Артура Хейлі

Антоне,
Мода на "виробничу" прозу в Америці ніколи не закінчувалася. А особливо на "морську" прозу! До речі, навіть американські телесеріали на "вирорбничу" тему ніколи не припинялися. Це просто питання потужності індустрії книжок чи розваг бо диверсифікація тем і категоризація жанрів- це рушій прогресу й джерело надбприбутків :)
Щиро,
Олесь Б :)

© анонім, 23-01-2008

До свого сорому "Аеропорт" ні разу не читав, але дуже багато з розумним виглядом обговорював :)

На мою думку, за всіх своїх мінусів, радянська доба дала неперевершену школу "виробничої прози", про яку несправедливо забули. Я не про "заробітчан" від спілки письменників, які самі біля верстата й години не стояли, але клепали "нетленку" про пролетарів.

Але Олег Куваєв, Гарій Нємченко, Ілля Штемлер, Віктор Конецький тощо підняли планку такої прози досить високо. Сьогоднішнім авторам і не снилося.

Штемлер взагалі декілька років таксистом працював, щоб свій "Таксопарк" написати. Зате які типи вхопив! Там в нього є епізод, коли два моряки сідають до таксі і кажуть всього декілька фраз між собою. Але одразу впізнаєш - справжні моряки, щойно з ними ручкався біля каси. Це ж треба було ці стовідсоткові фрази підслухати, а таксиста свого піддивлятися по щонайменших деталях декілька років.
Знімаю капелюха.

Одна моя певним чином закордонна знайома каже, що в Америці теж зараз пішла мода на "виробничу прозу". Бо це насправді цікаво. Може і до нас та мода бумерангом повернеться. Читав уже декілька "бізнесменських" речей (російською, правда). Непогана проза, а характери просто шекспірівські, бо інших в 90-ті не було, не виживали :)

Дякую за відгук, завжди на вашу думку очікую :)

З повагою,
А.С.

© анонім, 23-01-2008