Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51624
Рецензій:	96047

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Яка різниця між вишиванкою і вишиванкою?

(Рецензія на твір: Поїздка до монастиря, автор: Tamara Shevchenko)

Тобто вишиванкою із анекдота про двох п*яних кумів і вишиванкою як національним вбранням? Та от інколи, любі друзі, ніякого. Які щирі українці оселилися на сторінках Вашого оповідання. Всі вони доброзичливі, працелюбні, щедрі і благородні. Які симпатичні селяни, що встають не інакше як у п*ятій ранку, з однією тількі метою - працювати. Це взагалі якась бюргерська філософія, чи від часів Скоропадського нам це залишилося, чи що, я не розумію. Дійсно, що може бути краще як горбатити на когось на протязі декількох поколінь, милуючись дивними краєвидами і остогидлими соняшниками, які красиві лише як дивитися на них із вікна туристичного автобусу, а не як не в полі, працювати, працювати і працювати. Нарожати дітей, щоб вони теж гнулися потім, із відчуттям виконаного обов*язку, вибачте за жаргон, склеїти ласти, радіючи на смертному одрі тому факту, що там, далеко в майбутньому, твій нащадок, який і пам*яті твоєй буде соромитися, якщо буде ця пам*ять, таки вийде в люди, і нарешті на нього будуть гнути спину інші. Оце наше, оце по-українському! Іділія блядь, вибачте за мій французький. "Пан Кавун" - це взагалі щось. Я коли дочитав до того місця де він "...тріснув від радощів: він не міг більше втримати у собі усього того добра – хотів поділитися з кимось. Та ми й не відмовилися!..." - мені, чесно Вам кажу, люба авторко, муторошно стало. Це не сніданок, це якийсь канібальський архетип, із яким Ваши герої ще й до монастирю поперлися, ще й жіночого. Ну ясна річ, що далі йдуть дамські ахі і охі з приводу краси православних архітектур, праведне обурення з приводу того, що у нашій бідній країні коїлося у дикі тридцяті роки (а мені, особисто, ця фраза здалася комічною, вибачте за непрохану алюзію, але чомусь фраза "...Тридцяті роки... Оті страшні тридцяті роки... " нагадала мені монолог генеральши із відомого у вузькому колі фільму "Даун Хауз", коли вона розповідає про свою молодість "Ах китайцы...У нас китайцы продавали ковры. Покупаешь - днём ковёр как ковер. А ночью...ковёр зелёным искриться начинает и на нём портрет Мао в гробу. Вот такие они, китайцы..."). Ваша правда, шановна, монастирі це був дійсно осередок добра і інших хорошостей. І я, наприклад, не вірю радянській пропоганді, що стверджує мов би то церква наживалася на селянах. Ні, щасливі від того, що їм і сьогодні вдалося дорватися до виснажливої праці селяни бігом біжали до монастиря самі, цілком добровільно віддавати 10 частину доходу розпухшим від постійних виснажливих постів і молитов монахам. Все справедливо - прості люди не вміли молитися, та вміли працювати, а монахи не вміли працювати, але вміли молитися. Це ж сімбіоз, класична біологія, прямолобий дарвінізм, без усіляких ухилів у синтетичні теорії еволюції і інші буржуазні вчення. Зрозуміло, що закінчується все це релігійним екстазом, із безпосереднім виділенням молитовного секрету на сторінки оповідання, що повинно слугувати просвітленню душ заблудших читачів і т.д. і т.п. Коротше кажучи, увесь цей шедевр, написаний на рівні п*яних теревеньок середньостатистичних українців що як нап*ються то ні-ні а й починають щось назаразок: "Ти у бога віриш?" "Та ні...але ЩОСЬ там таки є!!!" "От і я так!" Потім вони цілуються забувши опустити задрані до гори руки із містично виставленими вказівними пальцями, плачуть, пьють і знову обіймаються і плачуть. Іділія... З розумінням,

e.coli

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.039797067642212 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати