

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	826
Творів:	12461
Рецензій:	19277

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Мої враження та зауваження

(Рецензія на твір: Омелюх., автор: kokacherkaskij Статус: *Маестро*)

Щойно прочитав апокаліптичну історію від Коки Черкаського.
Не знаю, враження чомусь залишилося двояке. Дуже цікава ідея з омелою, зі своєрідними останнім Робінзоном Крузо у посткатастрофічному світі та дивними П’ятницями у ньому. Та й це химерне життя, склалося враження, невідомо, де відбувається, чи в реальному світі, чи у свідомості героя.
Проте маю деякі зауваги.
На мою суб’єктивну думку, варто скоротити два епізоди: про омелу та дефекацію, здається, що автор тут трохи пересипав перцю.
”…шановний Кока же ж казав, що коли був малим” – мені здається, що треба забрати ”же”.
Я сумніваюся, що автор не помітив такі повтори у реченнях і це було вжито навмисно, але я за них таки зашпортався:
”Я вдягався у спортивну форму, штани спортивні, там усілякі кеди чи кросівки, якийсь спортивний пуловер, тощо, брав фотоапарат, сякі-такі харчі, як-от пачку печива чи плавлений сирок, та й вирушав у путь.” (тричі спортивний)
”Природно, що там хотілося побути якнайдовше, проте моєю ціллю завжди було пройти мій маршрут до кінця, вийти з Голосіївського лісу десь в районі Китаєвих печер , там позайматися інтенсивно своїм власним комплексом спортивних вправ і потім повертатися вже назад до гуртожитку.” (двічі мій)
І рекорд: ”Я не знаю, може це у кожного індивідуума таке зависання у повітрі трапляється під час дефекації, просто про це, можливо, не говорять, як і про багато чого іншого не говорять, як , власне, і про саму дефекацію не говорять, бо це у нас не прийнято говорити про дефекацію; бо про дефекацію вже говорять лише тоді, коли цій дефекації приходить гаплик, тобто людина хворіє на запор, не може здійснити нормально акт дефекації і тоді вона може навіть у громадському транспорті сказати ніби ненароком, ніби похвалитися, що, мовляв, ох і не було у мене сьогодні ніякої дефекації” (сім разів дефекації). Та й у наступному реченні цього чимало.
”Низини, звісно ж, були затоплені дніпровською водою. Проте справа була навіть не в тім. Березовий гайок просто зник із лиця землі. Зник повністю. Ніби його взяли – і вийняли разом із землею. На його місці зяяла величезна яма. Наче вирва від гігантської бомби. Дуже гігантської. Можливо, атомної, а, можливо, термоядерної. Поки я оббігав цю яму, вона заповнювалася водою, її береги обсипалися, обвалювалися, і мені доводилося робити чимдуж більшого діаметру коло, щоб опинитися на протилежному березі цієї вирви.” – Я не дуже знайомий із ландшафтами Голосіївського парку, проте описане мені дещо нагадало звичайний стік у ванні. Якщо це рівнина, то вода має оточити яму з усіх боків і відповідно вона нестримним потоком стікатиме в неї, як тоді можна бігати довкола, щоб тебе не затягнуло у вир?
Незрозумілим для мене залишилося питання: ”Чому так вчинила Оксана?”
Дуже сподобався епізод із чорним котом та ”Слава КПРС” та реалії студентського життя.
Таке-от.
Щиро І.С.

Дякую, пане Ігоре, за прочитання і рецензію.
Мені завжди приємні рецензії , навіть нехай із зауваженнями та критикою. Бо це свідчить, що людина хоча б поверхово прочитала твір.

Щодо ж Ваших зауважень щодо моїх повторів :) -
я з вами згоден, що тавтологія - це погано, але тавтологія це погано для шкільного твору, а от коли вже виходиш на новий , вищий щабель творчості, то інколи тавтологія - це добре, інколи тавтологія дозволяє акцентувати увагу читача на якійсь важливій думці ; інколи ж тавтологія просто призначена для того, щоб або розвеселити читача, або ж збити його з пантелику ; якби у мене тавтологія йшла протягом усього твору, то ви би мали абсолютну рацію, але у даному випадку ( про дефекацію) тавтологія - це такий художній прийом, він називається дуже просто - тавтологія :)

Тавтологією зловживати не слід, звичайно ж, але коли її в міру, то це вже художній прийом, а не помилка....

Щодо ландшафтів Голосіївського парку - повірте, там просто неповторні ландшафти, із вивищеннями, ярами, різними плато і т.п.
ПРоте не обов"язково сприймати описаний у творі Голосіївський парк як той Голосіївський парк. котрий є насправді; можливо, то був зовсім інший Голосіївський парк у зовсім іншому Києві ; ви ж не будете мені робити зауваження щодо того, що я написав, що греблю прорвало. а насправді її ( ще ) не прорвало ?

Коротше, раджу побувати у Голосіївському лісі...
( Київ, як відомо, стоїть на пагорбах....)

А от "чому так вчинила Оксана" - ви правильно запитали ; я радий , що таке питання у вас виникло ; чесно кажучи, я цього ще й сам не знаю :) просто, гадаю, що вона - сука, тому так і вчинила :)

Ще раз дякую.

К.Ч.

	Додати свій відгук

Згенеровано за 0.0100450515747 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design