Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51558
Рецензій:	96010

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Двояке враження

(Рецензія на твір: (ще одне слиняве) ОПОВІДАННЯ, автор: Зіпунов Михайло /ZIPA/)

Чому я вирішив написати рецензію на Ваш витвір ? Ну, взагалі, регламент зобов"язує написати певну кількість рецензій. Зараз у мене якраз такий стан, що власні твори не пишуться, а писати хочеться, то ж, гадаю, чому б не написати яку-небудь рецензію. І так вийшло, що в колнці останньою була рецензія на Ваш витвір під назвою "Как вы яхту назовёте..." І я прочитав спочатку цю рецензію, а потім ВАш відгук на цю рецензію, і після чого я вирішив, що навіть не стану читати твір до кінця, а просто викладу своїми словами те, що вже написано у вищезгаданій рецензії. Ну, тобто схалтурю. Але потім все-таки я взявся читати ВАш текст, місцями по-діагоналі, і воно мені нагадало лібретто радіоп"єси, яка щодня йде по брехунцю - "Десять хвилин і все життя" , чи як її там... І я став гадати, ну що це за така манера у автора - суха , репортажна, суцільна пряма мова без жодного натяку на якусь художність, ну , тобто нагадує протокол допиту слідчим якогось свідка. Він сказав те, а я йому сказав се, він мені відповів так , а я йому на це сказав отак, а потім він мені натякнув, а я йому відповів, тощо. Сподіваюся, я ще не замучив ВАс своєю рецензією ???

А потім я дійшов до деякого місця у Вашому оповіданні, прочитавши яке я знову повернувся напочаток, бо хотілося впіймати думку. Тобто - у мене прокинулася деяка цікавість , і я вже читав не по-діагоналі. а кілька раз перечитував одні й тіж самі місця, які саме місця - не питайте, не скажу, бо в мене склєроз. Так от. І нарешті я дійшов до того сумного місця, де Вона йде на Його могилу, і тут мені знову стало нецікаво, бо таке місце дуже часто зустрічається у творах інших молодих письменників, в тім числі й не дуже молодих, а також в багатьох американських фільмах, особливо про Джеймса Бонда і про Стівена Сігала. Вони дуже полюбляють наприкінці фільму приносити квіти на могилу головного героя. Тобто, на мою думку, це вже стало банальним штампом, якого слід було б уникати. Я маю на увазі - уникати не самого факту смерті, як такого, куди ж від неї, родімої, дінешся, а уникати описувати це в художньому творі. Дивіться, Булгаков у "Майстрі та Маргариті" уникнув цього штампу і став всесвітньо відомим та надзвичайно знаменитим письменником, незважаючи на те, що цей його роман, здебільшого, також місцями нудний і слинявий.

Так от, підсумовуючи, скажу : у вас ще не все втрачено. Інтрига у вашому оповіданні є, невеличка, але є, хоча ви її досить вдало замаскували великою кількістю нудних рядків. Але розв"язка , яку ви нам подали, банальна і не варта тієї інтриги. Більше того, вона не варта навіть того часу, який ви витратили, щоб набрати цей текст на клавіатурі. Скоротіть вступну частину втроє, залиште без змін оте місце про "літаєш-не літаєш", про сніг ( лише не слід його описувати навколокомп"ютерними епітетами), кінцівочку трошки дебаналізуйте, додайте якоїсь містики, і у вас вийде майже шедевр.

Дякую за увагу.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.026900053024292 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати