Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2571
Творів: 46714
Рецензій: 91094

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Апять етот Завґародній бєсчінствуєт !

(Рецензія на твір: Сало, автор: Камаєв Юрій Статус: *Історик*)

© Тарас В'єнц, 27-11-2007
Отже, маємо черговий витвір творчої фантазії Юрія Камаєва, а. разом із ним – і цікаву дискусію довкола твору. Дозволю собі висловити свою думку, а що доведеться місцями повторити раніше озвучені моменти – то вже вибачайте. Писав свої тези вчора вночі, тож шкода праці :)
Найперше – назва. Який же українець залишиться байдужим до такої назви. Скільки смаку і досвіду поколінь у перших абзацах твору. Скорочувати чи редагувати цю частину ? В жодному разі !
Далі – майже очікувано з’являються червоноармійці на бронепоїзді, але ще раніше спливає «Завгородній». Стоп, де це було ? Чи не в «Банді» ? Точно. Отже. Недовго товаріщам залишилось :)
Так і є, поїзд чомусь зупиняється. Ухнула дубінушка. Але марно. Наварив підступний Завгородній червоного борщику з красноармєйськими вушками. Та ще й бартерним смальцем заправив.
Плюси:
1) майстерно закручений сюжет,
2) повторна з’ява персонажа з іншого твору (дайош цикл !),
3) яскраві типажі (від наратора до товаріща Каца - саме прізвище як характеристика!) і ...
4) наші виграють.

Що залишилось незрозумілим:
1) чому, враховуючи цілковиту відсутність спротиву, нападники відмовились від спроби захопити поїзд ?
2) попри свідчення Горського /з яких склав собі уявлення хіба з відгуків/, скільки ж кілометрів рейок треба намастити смальцем, щоб зупинити стотонну махіну панцерника, який «летить на усіх парах» ? Навіть якщо відсутнє зчеплення – він же на самій інерції пролетить кілька тисяч метрів. Можливо, десь у тексті треба дати підказку, що це сталось на якомусь повороті, перед яким локомотив скинув хід абощо.
3) і врешті, чому сипання піску на рейки не допомогло ?

І ще трохи зауважень:
1) лексика оповідача, як на мене, занадто літературна. Тут би підсипати армійського суржику, натомість прибрати такі слова як «хлоп», «хлопака», «взірець», «узвар»... Ну, і звісно, в уста Єрофєєва вкласти «вєлікій могучій», бо якось аж шкода стає персонажа, котрий балакає нашою :)))
2) Речення «Сало розходиться під гострим, як бритва ножем,»звучить трохи відсторонено від контексту (внутрішній монолог героя). Для виправлення, здається достатньо опустити підмет. Бо до того лише про нього - сало - і йшлося. А згадку про Завгороднього . мо, пересунути трохи далі;
3) «їм неможна попускати» - тут «не можна» окремо;
4) «усі кинулися по місцям» - по місцях;
5) «із голови вагону» - можливо, таки поїзда, бо де у вагона голова ?
6) «...тачанки розтанули у нічному МОРОКУ беззвучно, як примари, наче їх ніколи і не було. ЗАПАЛА ТИША. Навколо у ПАРУЮЧИХ калюжах гарячої ЧЕРВОНОЇ крові валялись трупи, КОРЧИЛИСЯ від болю поранені. Федька лежав із простреленою головою, зарився обличчям у гравій компоєзда Єрофєєв, ДЕР пальцями мерзлу землю поранений...» - здається, тут перебор. Слабко уявляються тиша поблизу поранених, що корчаться від болю і деруть землю. Та й плями крові у мороці не будуть червоні і паруючі, а швидше чорні.

Назагал, дякую за приємність читати такі смаковиті твори. А що нагородив купу зауважень – така дурна натура. Шукаю добра від добра :) Сподіваюсь на розуміння.

З повагою, Т.В’єнц

Згоден. Це якщо "починати описувати як поїзд на повороті починає стишувати хід". А якщо увернути двома словами "поїзд пригальмував" абощо - лаконічність не постраждала б , а зміст виграє
Т.В.

© анонім, 06-12-2007

У КамЮ оповідання настільки коротке. що якби він ще почав описувати. як поїзд на повороті починає стишувати хід, то це би навело читача на підозру ( як ото Вінні-Пух почав підозрювати, що бджоли неправильні), що з поїздом мусить щось трапитися. А так спрацьовує фактор несподіванки.
К.Ч.

© анонім, 06-12-2007

Хлопці, та я вірю ! Суть моєї зауваги полягає не в тому, що це неможливо, а у тому, що це робиться у місці, де поїзд їде помаленьку. І що на це можна було б натякнути. Бо в тексті поїзд мчить-мчить, а відразу за тим починає смикатись...
Т.В.

© анонім, 28-11-2007

Тарасе, смалець - реальний прийом залізничних диверсій наших партизанів. Інші не менш винахідливі методи описано в Горліса-Горського. І усі - без вибухівки взагалі.

Тобто це дійсно працювало, а не вигадка КамЮ.
А.С.

© анонім, 28-11-2007

Все вірно. Кожен автор вільний фантазувати, скільки завгодно. Та й стосовно марсіанів - то це ще баба надвоє ворожила - існують вони чи ні. Але суть не в тому.
Тут працюють закони жанру. Якщо автор не визначає свій твір, як фантастичний, а навпаки, як «історичну прозу», і впродовж цілого твору намагається не виходити за рамки природньо-історичних явищ, то дивно виглядав би навіть один недостовірний момент. Це раз.
І навіть в науковій фантастиці Герберт Уелс, описуючи війну з марсіанами, обмежив свою фантазію описом самих марсіан, їхньої невідомої землянам зброї, засобів пересування і ще деякими моментами, які цих же марсіан і стосуються. Земляни воюють з ними гарматами, які стріляють звичайними снарядами, а не атомними бомбами, та броненосцями, які плавають, а не літають в повітрі. Тобто, читач бачить чітке розмежування між фантастикою та дійсністю. Це два.
В оповіданні «Сало» довкола цього сала із смальцем закручується весь сюжет. Тому нмсд бажано, аби подібні на мої запитання у читачів не виникали. Це все.

З повагою, Т.В.

© анонім, 28-11-2007

"Чому зупиняється поїзд, якщо рейки смальцем намастити ?" - я над цим навіть не замислювався, не вираховував, скільки для цього потрібно смальцю, скільки км колії намастити.... це все є другорядним. Навіть якщо ви твердо знаєте, що поїзд від намащених смальцем рейок не зупиняється , - дозвольте автору трохи пофантазувати на тему " а що було б, якби зупинявся ? ". Адже , як я вже писав, у художніх творах насамперед найважливішим є розкриття психологічного портрету головних героїв.

Ви читали ж "Війну світів" Герберта Уелса ? Чи не збираєтеся ви заперечити художню цінність цього твору на тій підставі, що нібито марсіанів насправді не існує і не існувало ніколи ?

К.Ч.

© анонім, 28-11-2007

І справді - про Рудьковського з Шуфричем я й не подумав :)
Т.В.

© Тарас В'єнц, 27-11-2007

Тарасе, дякую за рецензію. Так, це персонаж "Банди", отаман Заболотний, що користується документами вбитого ним Завгороднього. Вдячний за стилістичні зауваги, здається випадково залетіло кілька галицизмів, виправлю.
Диверсія зі смальцем описана у творі чи не єдиного українського бандита-літератора Юрія Горліса-Горського. Дійсно, таке робилося там, де поїзд скидав швидкість - на вході у поворот чи на підйомі. Але я не хотів детально описувати, позаяк у нашого міністра транспорту і без мене халеп вистачає,:).
Поїзд захопити нереально, вистачить кількох чоловік, що встигнуть пробратися всередину, для того, щоб тачанки перетворилися на беззахистні мішені.

Кам.Ю

© анонім, 27-11-2007

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.89286398887634 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …
Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …
Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …
Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …