Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2574
Творів: 46731
Рецензій: 91114

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Погоджуюся з оцінкою колег

(Рецензія на твір: Сало, автор: Камаєв Юрій Статус: *Історик*)

© М.Гоголь, 26-11-2007
Тому хвалити не буду. Лише зауваже - суржик, як на мене, непереконливий, надто літературний, варто допрацювати. І ще мене напружив початок. Дуже здалеку, неначе з кулінарної книжки списано. Про нутряк я б викинув або зав'язав зі смальцем у одну думку. А то і про товщину, і про нутряк, і про те, як смалити - воно просто переважує. Тому і Завгородній сприймається як Пилип з конопель. А кінець чудовий - пан Юрій перевершив себе і вийшов за межі линійної логіки викладу. Так тримати!

аыуаываывпавпавпывкуцкуцафу

© анонім, 17-12-2007

Цікава розмова. Навіть приємно, що спровокував її. Панові Черкаському від мене особисто "респект і уважуха" за грунтовний розбір польотів. Вас читаєш і радієш, що є люди, які не все одно, які уболівають за колег і справді хочуть допомогти. Приклад з трьома мушкетерами дуже влучний. Можу погодитися з вашою критикою, але ви вмієте висловлюватися дуже тактовно, так щоб не ображався автор. А я, на жаль - ні. От навіть Бережний почав сперечатися, хоч я по суті нічого не написав. Пане Олесю! Зробіть мені знижку! Читаючи оповідання я сприймаю його фактично з чистого аркуша, без урахування репутації автора, особливо враховуючи те, скільки різних авторів доводиться читати. А отже і критикую "в лоб". І вже тим більше я не можу пам'ятати, що шість місяців тому вже був якийсь Завгородній. Боюся, що я не один такий - більшість читачів люди не дуже уважні і треба це враховувати. Ну а автору бажаю щиро не спинятися і йти вперед, тим більше що прогрес очевидний.
Щиро М.Гоголь

© анонім, 29-11-2007

А, друже КамЮ, не засмучуйся і не засмічуйся :)
Головне - що ?
Як казав один із класиків в одному з анекдотів : "Война -х**ня, главноє - маньоври !"

Отож, головне в літературному процесі не сам твір ( бо написаний твір стає КОНСТАНТОЮ ) , а його обговорення.
Ти можеш пишатися - твій твір зараз один із самих обговорюваних.

К.Ч.

© koka cherkaskij, 29-11-2007

Друже Коко, ти засмутив мене, розкривши усі бездни глибин мого незнанія теорії літератури, :(. Однак, зауважу, що даний рецепт грішить деякою неуніверсальністю критеріїв аналізу. У цьому оповіданні йде наратив, то ж пункти 2 і 4 не уявляю як можна застосувати.
Однак, нмсд, герой є, він любить сало, слухає шансон (тьху, частушки), людить модньо вдягатися, має певну бізнесову жилку, навіть попри те, що його голова напхана комуністичними ідеологічними штампами.
Можливо навіть він прадєдушка того воділи, що віз трактором сміття на полігон, у славному місті Черкаси :).

Кам.Ю

© анонім, 28-11-2007

Друже КамЮ, я спробую ще раз ( із нових позицій) прочитати той твір "Із старого нотатника", проте - а як ти хотів ? :)
Що є, по-твоєму, "майстерність" ?
Майстерність - це і є вміння з"єднати "динамічний сюжет" із "копирсанням у мотиваціях".

І , власне, те, що я називаю "психологізмом", - це не є "копирсанням у мотиваціях". Це дещо інше.

От , наприклад, тобі закидають про те, що суржик у героїв начебто несправжній, "надто літературний". Ти і сам частково з цим погоджуєшся. Але чому у тебе так вийшло ? Тому що герої у тебе не зовсім характерні. Аби вони були характерні, то ніхто би не звернув увагу на той суржик, всі би це "схавали".

Дозволю собі згадати елементарні ази зі ще шкільної програми - "що створює образ головного героя"
1) пряма мова головного героя
2) опис його зовнішності
3) опис його вчинків
4) мова інших героїв про нього
5) ставлення до головного героя автора
6) контекст історичних подій, доби, під час якого ( якої) живе і діє герой
7) як Головний Герой характеризує інших героїв, що про них говорить
8) опис того, що Головний герой любить, а що ненавидить
8) щось може іще.....
Подумай, хто у тебе в творі "Сало" головний герой, а хто другорядний , і скільки із перелічених мною ознак ти використав для змалювання своїх героїв.

Кожен герой повинен бути на своєму місці. Що це означає ? Що ніхто інший із героїв не міг би діяти так, як даний герой. Ну, почнемо із найелементарнішого. Наприклад, Буратіно і Папа Карло. Ти можеш їх сплутати між собою ? Або сплутати Буратіно і П"єро ??? візьмемо "Чарівник смарагдового міста". Ти можеш сплутати Залізного Дроворуба з Дівчинкою Еллі ?? Гадаю, що ці питання чисто риторичні. Бо дитячі письменники навмисне створюють такі казкові персонажі, котрі один із одним не сплутаєш. У неказкових сюжетах це зробити трохи важче. Але ж знову звернемося до Льва Толстого. Хіба хтось сплутає П"єра Безухова із Андрієм Болконським ? Візьмемо навіть такий примітив, як "Три мушкетери". Всі ці мушкетери ходять в одинаковій уніформі. Але хіба ти сплутаєш Атоса і Портоса ? Отож. Майстерність є майстерність, а талановитість - то є абстрактна категорія. Майстерність - це є зреалізована талановитість.

Намагайся писати свої твори таким чином, щоби у них був хоча б один ГОЛОВНИЙ ГЕРОЙ. Основна вада твого твору "Сало" це те, що у ньому практично немає ГОЛОВНОГО ГЕРОЯ, Я писав про безособові речення Владюші Бар-Кончалаби, пам"ятаєш ? Так от, НМД, твір "Сало", попри його динамічність, просто позбавлений головного героя. Ти хіба цього не помічаєш ? Таке велике суцільне безособове речення.

Хто у цьому творі ГОЛОВНИЙ ГЕРОЙ ? Перше, що спадає на думку - Оповідач. Більше, власне , і нікому. Товариш Єрофєєв, Кац, Федька, навіть бандит Завгородній - НІ ! Це епізодичні персонажі. Тоді може, бронепоїзд ? Також ні. Хіба що САЛО ? Аби автором був Альбер Камю, то я би так і подумав :)

Отож, Оповідач. Але що ми про нього знаємо ?? А практично нічого. Який він - високий, худорлявий, чи , може, не худорлявий, а кучерявий , чи може він онук арапа Петра Великого чи швагер Лейтенанта Шмідта , - хтозна.

Є лише пряма мова від автора, він же - Оповідач. Є опис ставлення головного героя до інших персонажів, власне з його оповіді ми й дізнаємося про їхнє існування. Є опис ставлення головного героя до сала , з чого ми робимо висновок, що він є щирим українцем, але з іншого боку барикад. І це велика трагедія :). Ставлення до балалаєчників , з чого ми робимо висновок про його москвофільство. Практично все. Ми навіть не знаємо, як цього головного героя звати. Його образ у нас переплітається з образами інших безіменних героїв. Ми не знаємо, чи нам слід йому співчувати, чи його ненавидіти ; чи співпереживати разом із ним, чи злорадствувати і гордитися вчинком бандита Завгороднього, чи ще щось....

Одне із ознак майстерності автора - це коли читач починає себе ототожнювати з головним героєм , і далі починає співпереживати разом із головним героєм за його вчинки, невдачі та успіхи. Тут такого немає. Звісно , це оповідання трохи закоротке, щоби повною мірою виконати це правило. Я навіть помітив, що пан КамЮ зробив спробу виконати це правило. Напочатку він нас ловить на любові до сала. Ми всі щирі українці, любимо сало. Отже, всі, хто люблять сало, підсвідомо викликають у нас симпатію. З перших рядочків ми починаємо любити Оповідача просто за те, що він майже професійно любить сало. Ми вже майже ототожнили себе із Оповідачем - виключно через цю генетичну любов до сала. А далі йде ще ЧЕРВОНИЙ БОРЩ і КАША зі ШКВАРКАМИ. - І от ми вже майже полюбили його . І тут - бах ! Виявляється, він любить , окрім сала, ще й балалайки, і творчість пролетарського поета Дємьяна Бєдного, і ще там щось...
Тобто, пан КамЮ, звичайно, зробив дуже непогану спробу, дуже непогану - спробу обійтися без Головного Героя, замінивши його неживими речами, такими як сало, борщ і бронепоїзд.

Але мені вічно чогось не вистачає.... :)
К.Ч.

© анонім, 28-11-2007

Коко, чи не єдиний мій текст, що можна класифікувати як психологічну прозу - "Із старого нотатника" заслужила твою оцінку "нічого". Тут бо яка заковика - якщо є динамічний сюжет, не влазить копирсання у мотиваціях героїв, воно гальмує оповідь. Особливо гостро це стосується малої форми.

Кам.Ю

© анонім, 27-11-2007

Ну от.... Я так і знав..... Нє, насправді оповідання хороше, але ж.... хочеться , аби було ще краще.
Так, недарма москалі говорять, що "лучшеє - враг хорошего".
Але я не враг шановному авторові, а зовсім навпаки :)
Поки ми обговорювали твори пана КамЮ на рівні побудови сюжету, композиції і т.п. - це лише один бік справи.
Тепер же, щоби твори автора стали все менш схожими на шкільний твір відмінника, потрібно працювати над психологізмом.
Я не скажу, що у моїх творах із психологізмом усе в порядку. Цього потрібно вчитися усім. Істинно глаголю, вік живи - вік учись.
Художні твори можуть хвалитися за дві речі : 1) за цікавий, захоплюючий сюжет ; 2) за глибоке розкриття психологічних портретів героїв. Наприклад, твори Чейза характеризуються захоплюючим детективним сюжетом, його дуже цікаво читати, але психологізму там - нуль. Через це є так званий "ефект чейза" : прочитав - і забув. Через місяць читаєш - і абсолютно не пам"ятаєш, про що буде йтися далі. З іншого боку, візьмемо твори Льва Толстого або Чехова. Хто дочитав до кінця "Війну і мир" ??? Сюжет, скажімо так, цього роману не ахті який. Коли закінчується Бородінська битва, твір читати стає абсолютно неможливо. ПРоте за що цінують Толстого ( навіть станцію метро у Києві досі не перейменували на станцію ім. Шухевича чи Бандери) ? За майстерний психологізм. Навіть ті, хто не читав "Війну і мир", чули анекдоти про П"єра Безухова , Наташу Ростову і т.п.

Отже, про що мова ? Поки що пан КамЮ зупинився на тому, що він пише художні твори. Скажу по-дружньому, на цьому далеко не заїдеш. За великим рахунком, потрібно писати не твори, а виписувати персонажі. Коли буде готовий персонаж, його можна ставити у будь-яку ситуацію, і твір готовий. Хочете просто зараз написати який-небудь геніальний твір ? Я вам скажу як це зробити. Беріть ручку, папір і пишіть про які-небудь пригоди Шерлока Холмса і Доктора Ватсона. Успіх вам ( великий чи не дуже) гарантований. Проте у такому разі Вас, як автора оповідання про Шерлока Холмса, ніхто не буде цінувати. Бо це не ви придумали Шерлока Холмса.

Тобто смисл нашого прогресу поляає не в тому, щоби написати твір. Це, як показує практика, не так уже і складно. Але набагато важливіше ( і важче у написанні). щоби цей твір запам"ятався. твір може запам"ятатися лише тоді, коли не лише цікавий сюжет, але й майстерно виписаний психологічний портрет хоча б головного героя. Коли ж виписано психологічні портрети не лише ГГ, але й кількох ( двох-трьох) другорядних персонажів, то ви - геній.

Я знаю, що пан КамЮ - геній. Але він трохи лінькуватий геній. ТОму його потрібно час від часу підганяти :) Що я й намагаюся час від часу робити.

К.Ч.

© анонім, 27-11-2007

Ось Коко, нарешті справді критика,:). Ти маєш рацію, я ніколи не вважав себе вправним у психологічній прозі і вважаю дію значно важливішою від рефлексій. То ж намагаюся бути душевнішим од Чейза і динамічнішим Ґемінгвея :). Щодо творчості пана Владюші - я із задоволенням читаю його прозу. Там дійсно є щось таке, що покриває певні стилістичні вади його письма.

Кам.Ю

© анонім, 27-11-2007

Коко, про яке "Сало" і про якого КамЮ ми говоримо? Мабуть про різних. А щодо побудови речень у текстах Владюши Бар-Кончалаби - мого Остапа так понесе, що й не зупиниш, тому навіть і не починаю сперечатися...
Щиро,
Олесь Б :)

© анонім, 27-11-2007

А мені у цьому оповіданні все сподобалося.
Про сало - то , як на мене, навіть замало.
Пан КамЮ просто нас пожалів, не став більш детально розкривати тему сала. :)
Всі попередні оповідання з цього циклу пана КамЮ були досить непереконливими, тому можуть розглядатися, як творчий пошук. Твір "Сало" показує нам, що пан КамЮ вже себе знайшов. Нарешті.

Одним словом, можливо твір "Сало" і має якісь дрібні недоліки, проте в цілому він дуже і дуже вартісний і цілісний ; і найголовніше - він не має головного недоліку, котрий би перекреслив усі здобутки автора.

Із тих недоліків, котрі , НМД, властиві цьому твору, це декотра нуднуватість. У принципі, це типова вада останніх творів пана КамЮ. Але це як на мене. Тому прошу інших на це не зважати. Гемінгвей також писав нудно, проте Гемінгвей є Гемінгвей, і досі ніхто не ставить під сумнів його геніальність світового масштабу. Та твори КамЮ ( і , зокрема, "Сало") у порівнянні з творами Гемінгвейя набагато динамічніші і гостросюжетніші.

ТОму оця "нуднуватість", про яку я згадав - це суто моє особисте враження, розбалуваного читанням творів Чейза, Гарольда Робінса, Сідні Шелдона і Братів Капранових. Хоча, якщо розібратися, то ця "нуднуватість" від того, що головні герої у творах пана КамЮ - це щось на кшталт як шахові фігури на шахівниці. Якісь такі трохи бездушні.

От знову ж таки взяти твори Владюші Бар-Кончалаби. Взагалі, у нього побудова речень на перший погляд взагалі примітивна. Повно безособових речень, чи без підмета, чи без присудка, чи і без того, і без того. Проте за ними , коли їх читаєш, проглядається душа автора. Струменить якась емоційність. Їх читаєш - немовби сам особисто переживаєш ті події із головними героями.

А у пана КамЮ.... я навіть не знаю, як це пояснити.... ну от дійсно : діючі особи і виконавці - ну чисто тобі шахові фігури. Такі собі функціонери. Той ходить по горизонталі, той по діагоналі, той чорний, той білий. ТОго вбили - а, нічого, у наступній партії ( оповіданні) він знову опиниться на шахівниці. Чи виграли білі, чи виграли чорні , - взагалі немає різниці, бо наступна партія може закінчитися з інакшим результатом. Або ж взагалі не закінчитися. Або ж навіть не розпочатися. ТОму ці оповідання не викликають співпереживання з головними героями. А мусили би.

Товариш Сталін казав : "Смерть одного - це трагедія, смерть мільйонів - статистика". Читаючи твір "Сало", я також просто рахував трупи, але не співпереживав. ТОбто, у творах автора проглядається сухий статистичний підхід : мусить бути стільки-от трупів, стільки-от поранених, стільки-от тих, стільки-от цих. А мусить бути трагедія. Котра змусить нас співпереживати...

...Взагалі, щось мене, як того Остапа, понесло. Думав похвалити автора, а чомусь виходить нібито навпаки. Мабуть, я беру по максимуму ???

Взагалі, оповідання - повторюся- хороше. Аби у ньому була закладена ще й драма - то воно би взагалі було ідеальним. Як той кандидат... :)

К.Ч.

© анонім, 26-11-2007

Пане Гоголю, щиро вдячний за Ваш відгук. Одразу зауважу, любов до сала мого героя важлива, саме вона призвела до подій, що сталися у фіналі. Потрібно було на цьому закцентувати. Герой коли розповідає про нутряк, згадує про смалець. Втім, можливо я тут трохи перестарався, це не остаточна редакція тексту. Щодо питомого наддніпрянського суржику - каюсь, я не мав можливості цути його у необхідній кількості, тому мій герой говорить майже правильною українською мовою, а русизми то переважно іідеологічні штампи.
Олесю, саме так, справжній стереотипний хохол.

Кам.Ю

© анонім, 26-11-2007

Шановний п. Гоголю!
Радий що наші думки співпали щодо оцінки цього двору на загал. Утім, з деякими Вашими заувагами я не погоджуюся. Настільки, що вирішив навіть втрутитися.
Спершу стосовно початку. Можу погодитися з Вашою думкою лишень за умови, якби це було першим ознайомлення з творчістю КамЮ. Адже, якби я не перечитав купу його попередніх творів, такий розлогий початок з салом міг би напружити й мене. Гарантовано! Це якби я не знав стопудово, що за цим розлогим напрягом з салом неодмінно йтимуть карколомні дії, пригоди, стрілянина й фірмова камаєвська закрученість сюжету. Відтак, тему сала тут було розкрито вичерпно! Я насолоджувався кожним словом, бо знав, що автор це все пише не випадково. Був абвлолютно певене, що цей "напряг" має певну мету. І я не помилився. Розлогий опис на початку зрештою виявився доцільним і доречним у контексті цілности всього твору.
Крім того, що надзвичайно тішить мене - це саме оте унікальне гоголівсько-українське, що ми обожнюємо на ГАКу. Адже такий розлогий і смаковитий опис сала я не можу уявити собі в жодній иншій літературній традиції (зокрема серед тих, у керунку до яких нас постійно підштовхують різні доброзичливці) - тобто, а ні у "вєілокорусской", а на в "еуропейській"!
Друге. Завгородій і дійсно сприймався б як пилип з конопель, якби не попередні твори КамЮ, з яких ми вже довідалися хто він такий і поява цього персонажу виявляється напрочуд вдалою і доречною. Тобто, я сприймав "Сало" виключно як один з творів КамЮ у контексті, чи радше у прозовому циклі, присвяченому Першим визвольним змаганням. Юрію, дайош цикл оповідань!
Насамкінець, на відміну від Вас, саме кінець видався мені найслабкішим місцем цього твору. Адже я мав певний сумнів щодо доречності думок оповідача про обмін сала в інтенданта товаріща Каца - у той час, коли оповідач розглядає криваве поле бою з полеглими побратімамі. Утім, якщо автор пішов на це свідомо і це мало якось схарактеризувати шкурницьку сутність героя, який як справжній стереотиповий "хахол" навіть у скрутну мить думає про власний зиск і дробробут - це може бути дійсно дуже вдалим. Але я не зовсім певен, що КамЮ мав такий задум. Якщо так, то треба б може на цьому якось загострити увагу.

Щиро,
Олесь Б :)

© анонім, 26-11-2007

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.82542705535889 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …
Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …
Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …
Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …