Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51554
Рецензій:	96005

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Хочу піццу. Не дуже хочу читати.

(Рецензія на твір: Піццерія в горах, автор: Станіслав)

Я суб'єктивно спробую знову в дужках, як мені пішло останнім часом. При тому прошу вибачити, коли я останнім часом зачасто вистрибую, мов пилип з конопель. Знаки запитання не завжди втулятиму.

Затор(чи є синонім? хоча би "пробка"?) на дорозі зупинив подорожувальника(це ви? то радше "мене"? я х'тів би "вас" особисто, а не бляклого "подорожувальника") біля 2-поверхового будинку з чисто вимитим сірувато-синім, як колір неба на фотографіях(=фото) з Британської Колумбії, вініловим облицюванням. Освіжений дощем будинок(вдруге близько, то=хата?) контрастував з занедбаним, прибитим зеленуватою цвілью(цвіллю? яка то цвіль-гниль-мох і звідки?) оточенням вулиці містечка Дероше і виглядав як на продаж. Так і є.(виглядав, так і є = тож був?) На невеличному зеленому(тільки що було "зеленувате") газоні Шарій(я дуже сподіваюся ви не того одіозного дядька маєте на увазі? чи не варто було би переназвати?) угледів табличку "SOLD" ("Продано").
Містечка як ось це, що розташувалися обабіч трьох великих довгих трас федерального значення (HWY 1, 3 і 7) прорубаних серед гір(кома) густо обліплених вічно зеленими(одне слово) дощовими лісами (rainforests are in the Amazon River Basin, Congo River Basin, Western Africa, Southeast Asia. Smaller rainforests are located in Central America, Madagascar, Australia and nearby islands, India, and other locations in the tropics. Канадський rainforest для мене тоді - екзотика), відомі своїми низькими хмарами, нескінченими прохолодними дощами, мохом, пахучими червоним кедровим деревом. Десь в цих канадських горах стрибав ще молодий актор Сталонне в своєму першому і певно найкращому фільмі "Рембо. Перша Кров". (Я вас люблю!!!) Саме тут остаточно закінчується холодна цнотливіть(цнота?) великої канадської рівнини і починається погода диктована диханням Тихого океану.
Подорожувальник зі сходу(="Я") зупиняється тут попити кави, заправити авто і йому(мені) перехоплює дух. Сюди втікають три великі дороги, тут закінчуються всі ці скажені американські гірки піднебесних хайвеїв від прерій до океану: спочатку перші перевали Великих Скелястих Гір (вони не "Великі", вони просто "Скелясті гори"), Перевал(з маленької) Роджерса, на якому закипають радіатори старих авто, снігові замети в горах, стрибаюча від прохолодної до ще холоднішої(=зимної?) температура ("яка тестує" =зайве) обігрівач в авто. Потім довжелезний перевал Кокіхала з обмеженням швидкості в 120 км на годину, який не просто перевищувати неправильно, а й страшно перевищувати(=зайве). І ось за шаленою порослою пустельними кущами розмарину Кокіхалою подорожувальник(="я") опиняється в цих вогких зелених горах, з хмарами на висоті витягнутої руки(русизм?), в долині(ви ж на самій горі перевалу?) вічно зелених газонів(які "газони", блін?). Подорожувальник(="я") зупиняється перевісти дух на заправці (та) каже: "Вау. Я чув, що тут інакше. Тепер я це відчуваю шкірою".
Половина будинку, біля якої зупинив своє(зайве) перегріте авто Шарій, займала піццерія "Мілано" з окремим входом. Зліва офіс заправки і магазинчик(крамничка?) при ньому (інакше якось?). Піццерії дісталися(тобто?) скляні двері, та стіни без вікон. Широкі двері входу на заправку продовжувалися високими вікнами-вітринами. (Дуже складно зображено. Чи це потрібно за сюжетом?)
Зворушений красою(чого?), спровокований(до чого?) букетом лісових запахів в вологому повітрі, та й просто після багатогодинної подорожи через гори Шарію закортіло піцци - ось(зайве) прямо тут і зараз(here & now, да? Але зайве). Підійшов до скляних дверей піцерії - вони зачинені(=зачинено). Через двері(знову?) побачив, що всередині підсвічувалися вимазані мукою залізні столи. На стелі стрибали спалахи вогню від пічки (Гм. Оригінально.Ніколи не бачив у піццерії відкритого вогню...). Зацікавлений і ще вже(Ще вже? Вже ще? Абощо-так-ото-що-абиніяк?) відчуваючи голод подорожувальник(="я") увійов в сусідні двері заправки. (Логіка? Сюжет?)
Всередині простір був розділений навпіл. Зліва до вітрин притискався невеликий з усякою всячиною придорожній магазин. Справа була каса заправки, перед нею, вздовж стіни з пекарнею встановлені з гарного заліза (дуже важливо? а якщо "з поганого іржавого заліза"? зайве) полиці-стелажі(або-або) на яких підсвічена електричними(то не гасовими, отже?) ліхтарями пузирилася(про що ви, добрий пане?) запашна піцца.
Біля каси сидів в телефон підліток в тюрбані. Захоплений екраном свого(а не десятків чужих?) телефона він навіть(зайве) не підвів голови.
- Вітання. Гарна погода! А це свіжа піцца(you gotta be kidding...)? - потривожив його збуджений і зголоднілий Шарій.
Підліток на мить підвів голову від смартфону і механічно відповів опускаючи("поволеньки? "мало-помалу"?) очі до назад до(сміття неприбране) телефону:
- Угу.
І все. І(зайве) тиша.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.037865161895752 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати