Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51564
Рецензій:	96013

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Колапс хвильової функції, автор: Богдан Горгота)

Десь на середині твору з’являється підозра, що назва радше для привернення уваги (таки привернула) – автор, може, і в стані пояснити яким вона боком тут, але мені, наприклад, з самого тексту її доцільність вивести було важко
Сам твір несподівано гарний, тобто під кінець там набігає ряд зауваг, але більшу частину читати напрочуд приємно, от реально приємно. Поки поруч з цілком природніми фразами героїв не починає виникати пряма мова на кшталт «тримай свої емоції в кулаці, а користуйся виключно розумом». І не те що б дівчина десь на вигоні не могла сказати так пацану, навіть щойно зацідивши в одне місце, але воно дисонує з природною атмосферою саме того моменту. В устах Сашка щось подібне б звучало, там одразу пояснюється, що він особливий, принаймні для головного героя, а так..
А потім таких фраз стає більше – «Вона житиме в місті, питиме чай і плюватиме на ту чорну роботу, в якій довіку погрузли ми, селюки» - складнопідрядність тут збиває і з темпу природного мовлення (не вкладається в подих) і б’є якоюсь штучністю – бувають тексти, де за умовами жанру, через пряме мовлення автору можна , а то і конче треба пояснити якісь деталі сюжету, наприклад фантастичні чи фентезійні романи, де так пояснюється як влаштовано даний світ абощо. В такому ж короткому реалістичному, не відірваному від життя оповіданні це вже звучить менш непереконливо. А в вашому випадку і просто прикро, на тлі инших абсолютно природних фраз.
«покірне волосся» - так і не вирішив – це смілива метафора, чи невдала – загалом воно лягає на текст, вже, мабуть, справа смаку
А от «кожна жінка генетично загострена на сім’ю» видається калькою з російської, в кінці кінців можна було, як вже треба, і просто «заточена на сім’ю» вжити
Це такі спорадичні зауваги, там-сям по тексту, а вже монолог батька до Ромчика в тексті дуже вирізняється – одразу, з самого початку його важко читати, не психологчно – просто очам ні за шо зачепитися, весь цей уступ неструктурований, може автор і хотів його таким потоком вилити, схвильований батько і все таке, тільки ж в читанні свої закони, і в цьому місці читання просто об’єктивно важке, легко відволіктись і забути де щойно читав, і це дуже контрастує з иншими частинами тексту
І ще трохи з граматичними родами наплутано – «Я б не була такою самовпевненою» каже Людмила Роману і, наскільки я зрозумів, про Романа. Він же не може бути самовпевненою, хіба що самовпевненим. Або ж вона справді каже про себе, але це не очевидно

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.040493011474609 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати