Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51563
Рецензій:	96011

Наша кнопка

Код:

Рецензії

i зірки...

(Рецензія на твір: ZerO, автор: Татчин )

Не хотілось би надто "розтєкатися мислію по дрєву", але одне скажу - вірш сильнющий. Особливо вразили рядки про "А за мене страчених в центрі міста – з зіркою в потилиці – в ранок-рів…".. Натяк більш, ніж прозорий і образ вразливий з подвійним значенням: рана від кулі на чолі плюс додатковий натяк на червону зіркy на кашкеті .. Ух! Аж мурашки поповзли.. Знаєте, чомусь у мене виникло таке враження, що Ви пишете про зиму як уособлення радянської півночі (Соловки (концтабори, "єжовщиина"), добування нафти-газу за полярним кругом тощо) та Зла як володара цього світу, а точніше однієї шостої його. На це мене наштовхують Ваші образи варти. Ну, а ті "сиві сови" - це ж хто інший як не тодішнє парткерівництво? Несовбода, удавана пасивність, що є виразом еміграції "у середину душі", ніби замикання за крейдяним, охоронним кругом. А образ північного сяйва все ніби завершує у відчутті безпомічності ліричного героя. І той "один-один" сивий дядечко "провайдер холоду" чи допоможе позбавитися того відчуття? Ото вже "розтеклася по дрєву", а хотілося висказатися стисло і по темі, а віддалася власним враженням та завороженню вірша. Може, я помиляюся, але так Ваші образи на мене справді діють.

З незмінною повагою,
Віка Йіхова

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.043585062026978 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати