

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	848
Творів:	12981
Рецензій:	20396

Наша кнопка

Код:

Рецензії

круто

(Рецензія на твір: Ксенька, автор: Віталіна (c))

дуже життєво. Навіяло багато особистих переживань. Сильний образ - бабуся з банкою для голок та ниток (...дець як чітко у мене вималювався!). Клаптики сітла - молодець, погляд на цьому зупинився.

Є трохи багів по техніці й по змісту, з якими маю за задоволення допомогти.
1."поїдемо у Київ з нЮю жити" - специфічна форма. Так задумано?)
2. Деякі репліки занадто награно звучать. Про комп, наприклад.
"і як схопе його, та підкидає, сміються обоє" - дуже гарна й яскрава ситуація, але це, як мені здається, найпростіший спосіб передати те почуття, яке ти хотіла висловити. Дуже голівудато, гадаю, ти розумієш мене... Може, тут.. підійшла би більш узагальнена процедура. "Пестяться, бавляться"... важко знайти доречне слово, пробач.
3. Знову змістове: дуже здивувала кінцівкою! намалювала образ Маринки-підприємця, що напівзабула рідню і дуже рідко заїзджає до бабусі, "капєц", "мобіли", "багно". Не одразу згадала, хто вона така була, ота Ксенька, а тут - бац! і плакати. Дуже неочікувано... буду радий, якщо візьмеш до уваги.

..а так все, здається. Дякую велике за творчість, проперло.

зрозумів. Щодо третього пункту - я б все ж знайшов якийсь вихід. Може, розтягнув би фабулу. Коротше, трішки розжував би читачеві.
Із задоволенням співпрацюватиму.
Матвєєв

Дякую!
В принципі, я згодна з усіма твоїми зауваженнями. Це чи не перше, написане мною в прозі, тому дозволяю собі самопоблажку ))), але врахую. Якщо ройтися по пунктах, то:
1) "нюю" - так говорять на Вінниччині. Не крию, що розмовний стиль запозичила у своєї ж бабусі) спеціально хотіла передати колорит, взагалі, мені дуже цікаво вивчати діалекти чи говірки різних мов, зокрема української - вони того варті)
2) Тут абсолютно згодна. Виправлюсь) Напевно, моя голівудата фраза псує трошки образ бабусі, яка навряд чи захоплюється каліфорнійською творчістю)
3) Щодо неочікуваності - я і мала на меті такий ефект. Тому що Марина плакала (за задумом) не стільки від того, що за Ксенькою сумувала, скільки від усвідомлення того, що напевно, трохи не тією стежкою пішла в своєму житті. Пам"ятаєш, на початку там вона глузувала з приводу згарища. Їй стало страшно самої себе від свого пофігізму. (Просто важко описати, тому я так висловилась:) ) А може, перенесла таку ситуацію на себе. Коротше, як люблять казати в мильних серіалах "в ній змішались різні почуття" )
Ще раз спасибі за завваги!
Надіюсь на подальшу співпрацю,
Віталіна)

	Додати свій відгук

Згенеровано за 0.0449409484863 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design