

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	723
Творів:	10901
Рецензій:	16587

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза Оповідання

Ксенька

© Messalina, 13-11-2007
-Бабо, просто так нічого не буває. Ти як собі думаєш, я би сюди приперлася, якби не мої друзі кредитори? Бабця порпалась тихенько в залазній банці, шукаючи потрібного гудзика, чи пак голку. -Казна-що робиться. В мене якраз на підході був клієнт, але ж кроку не дають ступити! В тебе хоч тєлєк є? -Коли ж мені його, Маринко, дивитися, в мене ж хазяйство... -Ой, капєц! І шо ви тут цілими днями робите? Мобілка не ловить, кругом багно. Я вже не кажу про комп... У грубці тріснуло вугілля, і, наче за змовою, пропало світло. Баба Маріка навпомацки шукала свічку, загодя викладену з шафки. -На тобі. Кам’яний вік. Бабо, а шо то за згарище на в’їзді в село? – дівчина зареготала. – Марсіани прилітали, самодіквідувались з переляку? Бабця похитала головою. Полум’я свічки кидало клаптики світла їй на обличчя, напівсховане під хусткою, і воно здалося дівчині ворожим, як і вся ця хата, пропахла наскрізь опарою і ганчір’ям. -Ти пам’ятаєш Ксеньку Шулячиху? -Кого? -Ви, як зовсім малі були, гралися разом, горіхи збирали. Ксенька то все хотіла до лісу нести, білок годувати, а ти вже тоді смишльонна така була, на оборі складала, шоб продати буцім... «Світла нема, доведеться бабині розповіді слухати»- позіхаючи, думала Марина. - ...А як ви з матір’ю поїхали в город жити, то ще заходила вона, питала, чи приїдеш. А тоді й перестала. Казали люде, шо батько її десь в Києві забився на машині, то вона од матері не відходила... Марині стало холодно, і вона накинула кожуха, що валявся на ліжку. Від свічки лишився огарок, і в хаті стало зовсім темно. - А тоді і мати Ксеньчина померла, лишилася з братом вона. Воно ж і плаксиве було! Певно, намучилася з ним, але ж як любила. На городі порпає – мале коло неї, а вона ото сапку кине – і як схопе його, та підкидає, сміються обоє... Якось-то зайшла вона, каже, як там Маринка, ви їй кажіть, хай у гості заходе, як приїде. А ти ж хіба їдеш сюди, до старої? Діла, життя, таке... Дівчині згадалась та Ксенька, вона ще така тиха була, якраз їй до пари – все, що Марина вигадувала, Ксенька покірно робила, а тоді ще прочуханки отримувала...Не те, що зараз: за свої «приколи» треба самій розплачуватись. -Ну, то от я і приїхала. Завтра зайду, як закінчу зі своїми паперами... -Дитино, дитино... Викохала вона братика свого! Санітаркою робила в больниці, а йому і одітися купе, і до клуба він, що не субота, то йшов. Та й там і здибав їдну. Не при собі якась, все вона, казали, йде по вулиці, і куре, і регоче дуже... А хлопець рота роззявив, і, каже, женитись буду, поїдемо у Київ з нюю жити. Вже ж і просила Ксенька його! А він верещав на все село: «Ти хто мені така, щоб вказувати?!»...Справили весілля, він і забрався з тою в Київ, і не появлявся на’ть. А вона, сердешна, з горя на горищі повішалась. То люде хату спалили – нечиста сила там, кажуть... Увімкнулося світло, і загув старезний «Донбас» у сінях. Бабця, крехчучи, звелася і заходилася підкидати ломаччя у грубу. А Марина, загорнувшись у кошуха, схилилася над столом, і сльози закрапали на клейонку. Як у дитинстві.
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Задум добрий. Дозвольте декілька порад
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© М.Гоголь, 16-11-2007

круто
На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© МатвєєвД. aka kremkov, 15-11-2007

Згенеровано за 0.00985288619995 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Ксенька

Задум добрий. Дозвольте декілька порад

круто