Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51624
Рецензій:	96047

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Як кажуть, то і я скажу. РЕ-КО-МЕН-ДУ-Ю!

(Рецензія на твір: Все, як кажуть, по-людському, автор: Анжела Левченко)

Анжело!
Щиро вітаю з чудовим дебютом на ГАКу! Давно вже так не реготав! Дякую, отримав справжнє задоволення від цього гоголівського твору. Блискуча побудова твору, виважена й завершена форма, чудовий стиль, майже бездоганна мова! Така проза трапляється не часто.

Якби я мусив робити якісь конструктивні зауваги чи поради, то мабуть звернув би увагу попервах на на назву. Адже я взявся читати випадково і навмання - мене зацікавила в цьому творі просто проза нової авторки, бо давненько не траплялося чогось вартісного. А от назва сама по собі мене не спонукала до прочитання – трохи задовга і не відразу зрозуміла. Лише після прочитання твору вона стає стопудово зрозумілою і доречною. Тому, з можливих варіантів поліпшення назви, якщо це взагалі потрібно, я б спробував, скажімо, використати назву самого села «Велике Груддя», чи імен героїв «Тодір», «Уляна», або навіть «Уляна і Тодір».

До речі, слово «груддя» в назві села насправді нічого спільного з грудьми не має. Не певен, що всі читачі це знатимуть. Адже груддя – це збірн. до груда, тобто купа. Може це варто пояснити?

Мені сподобалося також, що цей твір характерно універсальний. Адже тут не можна однозначно визначити про які історичні часи чи про який кут України йдеться. Відставні солдати були й оселялися в Україні завжди. Назва села – ані радянська, ані дореволюційна. Імена Уляна й Тодір не дуже характерні, але й не дають особливих підстав чітко прив’язувати їх до певного часу чи регіону…

Манюні дрібнички:
пухка задниця – зад або вже срака, чи щось подібне, бажано якомога смаковитіше : ) але слова «задниця» в укрмові таки нема, особливо ж, наскільки розумію, у такому селі як Велике Груддя…

розтібав штани - розстібав

вилюблюючи кожну шпариночку в ній – гм… а скільки ж тих шпариночок у неї ззаду було? (більше двох, навіть при буйній фантазії, уявити не можу :)))))

З нетерпінням чекатиму на Ваші подальші твори! Будь ласка пишіть ще!
Щиро,
Олесь Б : )

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.040820837020874 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати