Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51625
Рецензій:	96047

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Чому груші не солодкі, автор: Сергій Вікторович)

Ну й жінка в зятя! Мужик! Оці слова: "- Як кому? Уявляєш народяться у нас дітки і будуть своїми беззубими ротиками смоктати соковиті солодкі груші.
- Ага, уявляю. Не стільки з’їдять, скільки замурзаються."
- хто з них жінка, хто мужик?)
Можливо в тому, що жінка замолоду і без дітей вже говорить так, як говорить і будучи бабусею, криється ґандж, обговорюваний в попередній рецензії, яка мене дуже зацікавила). Ніжнішу потрібно було молоду робити) і про бабусю після великого пробілу, так зрозуміліше, мовляв частина друга, і в четвертому реченні бракує "в") і ще десь ком не вистачає частенько і ще: де це зять у селі дві дисертації захистив?)
А взагалі розповідь цікава і читається. Ваші оповідання дійсно повертають у якесь таке минуле, яке було і зі мною, наприклад, але яке вже переварилося з іншими минулими і тепер сприймається вже не з такої точки зору, з якою жилося тоді, і від того вона всі, оповідання, мають свій, суто авторський аромат) фух, нарешті вимовив те що думав)
І оця фраза "Тобі до них інтелектуально тягтися-тягтися – і все-одно не дотягнешся." - це заздрість, чорна заздрість, яка натхненна знищувати. Те саме говорили Ван Гогу інші художники, які на своїх картинах заробляли собі гроші на вино.
Дуже влучно передана знайома мені амтосфера) Особливо з качками, індиками та їхніми, вибачте, гімнами попереду хати)
:-) Щєпкін

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.026999950408936 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати