Живу я у чужині, де дні не завжди зрозумілі. Буває, важко мені сказати що чорне, що біле. Тут небо весь час не своє, тут хмари засліплюють очі, лиш серце у мене своє. Я серця міняти не хочу. Бачу, збагнули мене. Тому Вам сьогодні подяка. Тому, хто любить своє в чужині не страшна мряка...
Будьмо! З повагою Василь Шляхтич з Польщі
© Василь Шляхтич, 19-02-2021 |