Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Дарі, пушту і Сірко

(Рецензія на твір: Афганець, автор: Галина Михайловська)

Чудова назва, що відразу привертає увагу. Далі виявляється, що твір ніби й не про «афганця», а про тяжку долю собак у мегаполісі. Оповідання вдумливе, розповідь неквапна. Усе витримано в єдиному стилі й ритмі. Твір залишає щемне, зажурливо-радісне відчуття. З одного боку – страждання, пов’язанні з виживанням й тяжкою долею живих істот на цьому світі, а з иншого – дух людини, що долає ці страждання всепереможною силою співчуття і гуманізму. Дуже гармонійний і позитивний твір. Дякую.

Чого мені не вистачає в ньому? Гм…, мабуть, несподіванки, шокуючої родзинки. Але це вже особисте й жодного стосунку до цього твору пани Галини не має. От на мить уявилося, як би цей твір написали деякі з моїх улюблених гаківців…

У Кам.Ю «афганець» би виявився онуком петлюрівця, в якого дід зустрів сліпого кобзаря, що колись брав участь у штурмі Кабулу в 19-му сторіччі, а пані Гелена була б онучкою тієї самої перекладачки … Антон Санченко, розповів би, мабуть, як цей «афганець» був радистом у морській піхоті, якого раніше вигнали з ХМУ за те, що він пофарбував з друзями пса дружини начальника училища. У шановного Коки Ч., мабуть, почав вимальовуватися роман між «афганцем» і Геленою, у той час, коли «афганець» писав її портрет, а пес би мав ревнощі й визирав би у дзеркала з-за ктуа, аж поки не сталося… А в Ігоря Скрипника, собака, напевне, обернувся б на старого козака й дав прочухана з гаківниці всім отим гицлям, помстився б за своїх побратимів-запорожців, які були обернулися на вівчарок…

А як би цей твір писав Олесь Бережний? З родзинкою – напевне! :))))) Мабуть, «афганець», до речі, Василь Петренко родом з села Андріївка, старший сержант 7-ї роти такого-то батальйону такої-то бригади, такого-то корпусу, яким командував генерал такий-то, розповів би трохи про те, з якими пригодами він виривався з полону від моджахедів. Разом з вірним песиком і швейцарським сталевим ножем моделі К-345. Як плентався безлюдним Гіндукушем, … як зрештою мусив був убити швейцарським сталевим ножем моделі К-345 свого вірного друга Сірка, та… з’їсти заради того, щоб вижити самому. І відтоді поклявся присвятити своє життя пам’яти свого вірного друга Сірка – от і підгодовує відтоді кожного бездомного собаку, в очах якого він бачить докір Сірка…

А Галина Михайловська написала б… Гаразд, здогадуватися про те, як вона написала б цей твір не треба, бо ось він – його можна і варто прочитати. Рекомендую!

Насамкінець, як завжди, кілька стилістичних дрібничок.

У першому реченні у вислові «цмулив пиво просто з горла пляшки» останні два слова, нмсд, заважають одне одному, бо цілком вистачить і одного з них. Але на початку речення текст повинен бути якомога щільнішим і економічним – аби читача затягнути далі… Особливо ж з огляду на те, що у другому реченні знову згадується слово «пляшка», то у попередньому реченні варто було б, нмсд, залишити лише «з горла» - і це буде цілком зрозуміло.

невеличкий майданчик – обидва слова мають зменшувальні суфікси, і це мені трохи відгонить «мокрою водою»…

пустій – порожній

недоїдені шматочки котлет – слово «недоїдені» тут зайве (хіба бувають «доїдені шматочки котлет»? :)

підібрав їжу до останньої молекули – слово «молекули» мені виглядає трохи недоречним у цьому контексті, занадто науковим і фізико-хімічним.

Дуже дякую за чудовий текст. Пишіть ще!
Щиро,
Олесь Б :)

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.038280010223389 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати