Історія виникнення та становлення руху баптистів мала багато трагічних сторінок. Цього матеріалу хватило б не для одного роману.
Дякую авторові, що описує Петра та його одновірців як людей, а не як страшне пугало для малих та дорослих.
Мене у дитинстві, початкова школа (1972-73), водили зі школи всім класом до кінотеатру з символічною назвою "Комсомолець" на перегляд атеїстичного фільму про баптистів. В ньому повідомлялось "вся правда" про них, наводився факт знущання над малою дівчиною батьками-баптистами (замурували у печі). Страху на мене особисто нагнали на все життя. Він розгорівся знову уже в дорослому житті, коли мати стала членом громади баптистів та почала водити на зібрання мою доньку. Вияснилось також, що всі її рідні сестри (крім одної) теж баптистки. Зрозумійте мій стан у той час!
А на сьогодні я теж член громади ЄХБ (євангельських християн баптистів), донька жива та здорова (закінчує ВНЗ). Тепер я веду онука та дружину на свята до церкви баптистів.
А "вся правда" у фільмі була брехнею. Трагічною для тієї родини: донька виступала "свідком" проти своїх батьків-баптистів (за вмовлянням комсомольских активістів та за обіцяні гарні перспективи у житті). Працювала згодом вчителькою. Але про цей випадок не бажає згадувати. Мабуть ще зосталась краплина сумління.
Костянтин, 43 роки, баптист. Полтава.
© анонім, 08-05-2008 |
