Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51619
Рецензій:	96041

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Враження читача

(Рецензія на твір: Ліля і Гюля, автор: Той, що греблі рве)

Останнім часом я почав цінувати тексти, які здатні видобути із закапелків пам'яті те, про що сам я нібито вже не згадаю, забув остаточно. Тоді на тлі голосу автора виникає другий голос, такий ніби спів каноном: автор починає, а другий голос вступає на два такти пізніше та веде свою розповідь, хоча й на один із автором мотив. Отак і тут: одеська халупа над морем (саман, пружини, вилиніля завіски, гнила підлога) змусила згадувати усі мої халупи над усіма моїми морями дитинства, а ще свою Одесу, яка виявилася одночасно і Одесою Катаєва, Паустовського, Бабеля, Буніна і хто зна ще чиєю.

А оце: "дід махнув рукою й подався шукати заступа, бо його куди не постав увечері, уранці він обов’язково опиниться десь в іншому місці" - це витягло з кишень пам'яті геть інше. Це ж той самий гоголівський дід, що тримав баштан при дорозі та вимінював кавуни й дині на курей та індиків, а якось потрапив на зачароване місце, де нечиста сила так його обморочила, що... А як і не той самий, то заступ - точно той, що побував на зачарованому місці, тому тепер і не сидиться йому вночі на місці власному, де його не постав увечері.

Дякую.

З повагою, Максим

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.043668985366821 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати