Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2616
Творів: 47768
Рецензій: 92629

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Раз така хвиля...

(Рецензія на твір: Ліля і Гюля, автор: Той, що греблі рве)

© Щєпкін Сергій, 02-06-2020
... то дозвольте і мені трохи ковзнути)
Не знаю як у кого, але в мене завжди було так, що як тільки узнаєш щось про автора якоїсь дуже гарної книжки незалежно, чи ще живий він чи вже давно помер - так та книжка і починає подобатись все менше і менше. Хоч я ніколи не досліджував нічиїх біографій. Було так до тих пір, доки не навчився дивитись на картини і читати книги, спеціально не знаючи їх авторів.
Що я побачив, коли прочитав коротеньке оповідання "Ліля і Гюля"?
1. Все починається з радянських часів. Об це можна битися і далі, ще довго після їх завершення, і поки ми будемо їх згадувати, як Сталіна і Гітлера, допоки вони й будуть живі. Хто хоче, щоб вони були живі? Я - ні.
2. Ліля і Гюля - у назві, виявляється, закладено те, що Лілі за 60, а Гюля молода і на високих підборах. Це ще досі дивно так називати матір і дочку, або бабу і внучку, хоча така тенденція у сучасної молоді є - із заходу перекочувала. Але для назви - трохи занадто, не заінтриговує - збиває з пантелику, відчуваєш себе нагло обдуреним.
3. "морожине" і "жолудок". Об це теж можна битися безконечно, але викликає подив ось що: оце тілько два слова і сказали герої не з літературної? Не вірю. Або й інші потрібно було писати, як морожине, або жилудок (у нас кажуть жилудок) потрібно було хоч животом назвати, а морожине морозивом
4. У ГГ такий вік, що засинає на бабусиних грудях, а думає про красуню на високих підборах. Щось туто не теє... не в'яжеться. Бо той, хто думає про красунь, не засне на грудях тої, кому за 60. І навпаки - той, хто засинає на 60-річних грудях, ще не думає про красунь на високих підборах. А якщо і так і так - то... те... юнак психічно... коротше перевірити його не завадило б. Автор, звичайно скаже, що то слова автора, а не героя, там де про підбори, але тут же вся оповідка ніби з уст того хлопця... Надумане тут щось... із дорослого...
5. "Вот гастінєц! Дєржи" - третє місце, об яке можна битися (виникає думка - це що, перевірка?). Маю на увазі російські слова українськими літерами. І ще - "Джигіт, да, Гюля" - узбеки вчаться російській у росіян, а росіяни не знають звука " г ", вони знають тільки звук " ґ ". Тому, щоб достовірно передати вимову узбека (я їх теж чув), потрібно писати: " Джиґіт, да, Ґюля"
6. "ширваншахськими, чи то гандзасарськими" - хлопець у такому віці запам'ятав ці слова і вмів їх вимовляти? Та ні, скажу я, це вже дорослий оповідач їх додав зі свого дорослого вже життя. Тільки в цьому місці додав? Щось ніби вже було...
7. А от "і-і-і-і-і" прабабине - це те, що треба! Зайшло))) (ніколи не вживаю цього вислову, він мені гидкий, уява в мене хвора). І-і-і-і-і - це надзвичайна фарба, дякую - буду мати на увазі, що так легко можна показати так багато.

Напочатку подумалося, що то автор цим оповіданням випробовує наживку (тому і не хотілося писати ніяких рецензій) - хто ж і з якого боку клюне, або хто що скаже саме от на таке.
А потім зрозумів - та ні, імпресія це була, хіба не видно? Ну імпресія ж, справді!!
От тільки що вона показує, раз вона імпресія?
А от від 1 до 6 і показує.
Добре це, чи погано?
Дуже важко жити відомим позитивним автором, та ще й гляди на відповідній посаді - постійно потрібно якусь планку тримати, а яку саме - ніхто насправді не знає, точніше - у кожного своя думка, але це одне й те ж. От на цій балясині і виявляється, хто людина і каже своє чесне, а хто ґомо сапієнс і тільки те й робить, що планку тримає, аби інші бачили, що він її тримати вміє.
Так що всіх благ, пане авторе, творчого натхнення, і... теє... якщо не хочете - не відповідайте, будь ласка)
:-) Щєпкін, той, що з добром

Радянський ас Олександр Покришкин під час війни приїхав на завод, де випускали літаки Яковлева. Політав на винищувачі і зробив кілька зауважень:
- Мене ваша думка не цікавить - відрізав Яковлев.
- А для кого ж тоді ви їх робите?

© Сергій Вікторович, 05-06-2020

Ви зрозуміли правильно все, окрім одного, там де про ґомо сапієнс. Звичайно що я мав на увазі не Ваш твір, і взагалі не художні твори, а Ваші (тобто авторські, будь-якого автора) відгуки на рецензії до власних творів. Саме там, у таких відгуках, і виявляється, хто каже чесно, як думає насправді, а хто намагається тримати планку, бо так потрібно. Не хотів би я опинитися на такому місці, коли ту планку хочеш не хочеш - а потрібно тримати, тобто бути відповідним тому, про що написав у власнму творі. Бо інакше буде спотворюватися зміст твору. Можливо я невиразно виказую свою думку? Вкінці тієї думки мається на увазі такий висновок: чим менше гарний автор каже вголос поза своїми творами - тим для нього краще.
Щодо невихованості, безцеремонності і зухвалості етичних координат - ГАК (та й інші подібні сайти) це як за кермом автомобіля в місті - якщо вже всілися і якщо вже зустріли (Ви ж його знаєте) авто свого роботодавця (начальника, гарного вчителя, батька, найкращого в житті друга) то Ви ж не будете йому поступатися дорогою, коли Вам зелений, а йому червоний? Або коли "помєха справа"?
А про щедроти - то я від чистого серця, так що дякую за навзаєм)
:-) Щєпкін

© Щєпкін Сергій, 03-06-2020

Ну як же тут не відповідати? Ви стільки написали, такий труд, а я проігнорую. Не можна.

1. Про радянські часи, Сталіна й Гітлера… ну я навіть не знаю, що тут можна сказати. Ваш аргумент настільки революційний, що вся філософія історія вишикувалася й пішла на сходи курити. А за ними – езотерика, магія, окультизм, фільми Стівена Кінга. Я безсилий проти Вашого аргументу. Справді. Не треба писати ні про що таке. Про всяк випадок. Мабуть.
2. Назва не заінтриговує? Бо в назві двоє жіночих імен… Ну що ж… тут, власне, й у всьому тексті про інтригу не йдеться. Інший настрій.
3. Щодо суржику. А Ви гадаєте, що якщо люди говорять суржиком, то вони жодного слова з літературного канону не вимовляють? А загалом – тут безглуздо дискутувати. Я передав мову персонажів такою, як вона була. Може, аби були інші фрази, то відсоток суржику був би більший. Не знаю. Але там на початку є ще слово «скриваються». Літературною буде «переховуються».
4. «той, хто думає про красунь, не засне на грудях тої, кому за 60…» - ну це настільки сумнівне твердження, що теж не знаю, як до нього й підійти. А за пораду перевіритися я вдячний. Зроблю це за першої ж нагоди. Прикро, звичайно, що рецензент не розуміє, як це – 11-літню дитину трошки приколихало в машині, і заснулося там, де заснулося, на задньому сидінні. А щодо «думає про красунь» - то там же це подане тільки натяком, без жодних відсилок до якогось еротизму… Нема нічого гіршого в світі, ніж витлумачувати власні тексти тому, хто їх не відчитує…
5. Про букву ґ – це, канєшно, серйозно. От усе-таки я не ретельний із цим. Наступного разу внизу подаватиму фонетичну транскрипцію в квадратних дужках. Щоб уже не траплялося таких прикрих різночитань.
6. Звичайно, з дорослого життя додав! Текст – якщо Ви цього не помітили – написаний дієсловами минулого часу. Це погляд, кинутий сьогоднішнім героєм у своє минуле. Це спогад власне. Тут усе відбувається «колись», а не «тут і тепер», тому такі моменти, як на мене, цілком виправдані.
7. Дякую.

Я вже так давно нічого не випробовую й не чекаю, хто що мені скаже, що навіть устиг уже забути, коли таке робив. Усі ці рецензії (так звані) справляють, звісно, певне враження, але максимум на кілька годин. Завтра я вже все це забуду і знову писатиму так, як схочу. Якщо комусь то цікаво – прошу, можна читати. Нудно – можна закрити, щойно почавши. Або не відкривати. Але думати, що автор звірятиметься з чиєюсь думкою, щоби зробити висновки на майбутнє – це, як мінімум, самовпевнено. Автор – сноб? Безумовно. Йому так легше триматися за творчу свободу.

Щодо «відповідної посади», то Ваше припущення дурне настільки ж, як і безцеремонне. Якщо Вам цікаво, то я живу редагуванням і статтями. Хоча я звик до того, що тут обговорюють тексти, а не подробиці життя авторів. Але етичні координати – у кожного свої, безумовно. І пробіли у вихованні теж.

«а хто ґомо сапієнс і тільки те й робить, що планку тримає, аби інші бачили, що він її тримати вміє» - це от просто прекрасно. Припустити, що я пишу текст, аби мешканці ГАКу впевнилися, що я вмію тримати планку – це многоцінно насправді)))), я давно не стрічав такої прекрасної зухвалості)))). Дякую Вам)))). І навзаєм зичу всіх тих щедрот, яких Ви мені побажали)))

© Той, що греблі рве, 02-06-2020

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.88264584541321 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …