Радянський ас Олександр Покришкин під час війни приїхав на завод, де випускали літаки Яковлева. Політав на винищувачі і зробив кілька зауважень:
- Мене ваша думка не цікавить - відрізав Яковлев.
- А для кого ж тоді ви їх робите?
Ви зрозуміли правильно все, окрім одного, там де про ґомо сапієнс. Звичайно що я мав на увазі не Ваш твір, і взагалі не художні твори, а Ваші (тобто авторські, будь-якого автора) відгуки на рецензії до власних творів. Саме там, у таких відгуках, і виявляється, хто каже чесно, як думає насправді, а хто намагається тримати планку, бо так потрібно. Не хотів би я опинитися на такому місці, коли ту планку хочеш не хочеш - а потрібно тримати, тобто бути відповідним тому, про що написав у власнму творі. Бо інакше буде спотворюватися зміст твору. Можливо я невиразно виказую свою думку? Вкінці тієї думки мається на увазі такий висновок: чим менше гарний автор каже вголос поза своїми творами - тим для нього краще.
Щодо невихованості, безцеремонності і зухвалості етичних координат - ГАК (та й інші подібні сайти) це як за кермом автомобіля в місті - якщо вже всілися і якщо вже зустріли (Ви ж його знаєте) авто свого роботодавця (начальника, гарного вчителя, батька, найкращого в житті друга) то Ви ж не будете йому поступатися дорогою, коли Вам зелений, а йому червоний? Або коли "помєха справа"?
А про щедроти - то я від чистого серця, так що дякую за навзаєм)
:-) Щєпкін
Ну як же тут не відповідати? Ви стільки написали, такий труд, а я проігнорую. Не можна.
1. Про радянські часи, Сталіна й Гітлера… ну я навіть не знаю, що тут можна сказати. Ваш аргумент настільки революційний, що вся філософія історія вишикувалася й пішла на сходи курити. А за ними – езотерика, магія, окультизм, фільми Стівена Кінга. Я безсилий проти Вашого аргументу. Справді. Не треба писати ні про що таке. Про всяк випадок. Мабуть.
2. Назва не заінтриговує? Бо в назві двоє жіночих імен… Ну що ж… тут, власне, й у всьому тексті про інтригу не йдеться. Інший настрій.
3. Щодо суржику. А Ви гадаєте, що якщо люди говорять суржиком, то вони жодного слова з літературного канону не вимовляють? А загалом – тут безглуздо дискутувати. Я передав мову персонажів такою, як вона була. Може, аби були інші фрази, то відсоток суржику був би більший. Не знаю. Але там на початку є ще слово «скриваються». Літературною буде «переховуються».
4. «той, хто думає про красунь, не засне на грудях тої, кому за 60…» - ну це настільки сумнівне твердження, що теж не знаю, як до нього й підійти. А за пораду перевіритися я вдячний. Зроблю це за першої ж нагоди. Прикро, звичайно, що рецензент не розуміє, як це – 11-літню дитину трошки приколихало в машині, і заснулося там, де заснулося, на задньому сидінні. А щодо «думає про красунь» - то там же це подане тільки натяком, без жодних відсилок до якогось еротизму… Нема нічого гіршого в світі, ніж витлумачувати власні тексти тому, хто їх не відчитує…
5. Про букву ґ – це, канєшно, серйозно. От усе-таки я не ретельний із цим. Наступного разу внизу подаватиму фонетичну транскрипцію в квадратних дужках. Щоб уже не траплялося таких прикрих різночитань.
6. Звичайно, з дорослого життя додав! Текст – якщо Ви цього не помітили – написаний дієсловами минулого часу. Це погляд, кинутий сьогоднішнім героєм у своє минуле. Це спогад власне. Тут усе відбувається «колись», а не «тут і тепер», тому такі моменти, як на мене, цілком виправдані.
7. Дякую.
Я вже так давно нічого не випробовую й не чекаю, хто що мені скаже, що навіть устиг уже забути, коли таке робив. Усі ці рецензії (так звані) справляють, звісно, певне враження, але максимум на кілька годин. Завтра я вже все це забуду і знову писатиму так, як схочу. Якщо комусь то цікаво – прошу, можна читати. Нудно – можна закрити, щойно почавши. Або не відкривати. Але думати, що автор звірятиметься з чиєюсь думкою, щоби зробити висновки на майбутнє – це, як мінімум, самовпевнено. Автор – сноб? Безумовно. Йому так легше триматися за творчу свободу.
Щодо «відповідної посади», то Ваше припущення дурне настільки ж, як і безцеремонне. Якщо Вам цікаво, то я живу редагуванням і статтями. Хоча я звик до того, що тут обговорюють тексти, а не подробиці життя авторів. Але етичні координати – у кожного свої, безумовно. І пробіли у вихованні теж.
«а хто ґомо сапієнс і тільки те й робить, що планку тримає, аби інші бачили, що він її тримати вміє» - це от просто прекрасно. Припустити, що я пишу текст, аби мешканці ГАКу впевнилися, що я вмію тримати планку – це многоцінно насправді)))), я давно не стрічав такої прекрасної зухвалості)))). Дякую Вам)))). І навзаєм зичу всіх тих щедрот, яких Ви мені побажали)))
