Радянський ас Олександр Покришкин під час війни приїхав на завод, де випускали літаки Яковлева. Політав на винищувачі і зробив кілька зауважень:
- Мене ваша думка не цікавить - відрізав Яковлев.
- А для кого ж тоді ви їх робите?
Ви зрозуміли правильно все, окрім одного, там де про ґомо сапієнс. Звичайно що я мав на увазі не Ваш твір, і взагалі не художні твори, а Ваші (тобто авторські, будь-якого автора) відгуки на рецензії до власних творів. Саме там, у таких відгуках, і виявляється, хто каже чесно, як думає насправді, а хто намагається тримати планку, бо так потрібно. Не хотів би я опинитися на такому місці, коли ту планку хочеш не хочеш - а потрібно тримати, тобто бути відповідним тому, про що написав у власнму творі. Бо інакше буде спотворюватися зміст твору. Можливо я невиразно виказую свою думку? Вкінці тієї думки мається на увазі такий висновок: чим менше гарний автор каже вголос поза своїми творами - тим для нього краще.
Щодо невихованості, безцеремонності і зухвалості етичних координат - ГАК (та й інші подібні сайти) це як за кермом автомобіля в місті - якщо вже всілися і якщо вже зустріли (Ви ж його знаєте) авто свого роботодавця (начальника, гарного вчителя, батька, найкращого в житті друга) то Ви ж не будете йому поступатися дорогою, коли Вам зелений, а йому червоний? Або коли "помєха справа"?
А про щедроти - то я від чистого серця, так що дякую за навзаєм)
:-) Щєпкін
Ну як же тут не відповідати? Ви стільки написали, такий труд, а я проігнорую. Не можна.
1. Про радянські часи, Сталіна й Гітлера… ну я навіть не знаю, що тут можна сказати. Ваш аргумент настільки революційний, що вся філософія історія вишикувалася й пішла на сходи курити. А за ними – езотерика, магія, окультизм, фільми Стівена Кінга. Я безсилий проти Вашого аргументу. Справді. Не треба писати ні про що таке. Про всяк випадок. Мабуть.
2. Назва не заінтриговує? Бо в назві двоє жіночих імен… Ну що ж… тут, власне, й у всьому тексті про інтригу не йдеться. Інший настрій.
3. Щодо суржику. А Ви гадаєте, що якщо люди говорять суржиком, то вони жодного слова з літературного канону не вимовляють? А загалом – тут безглуздо дискутувати. Я передав мову персонажів такою, як вона була. Може, аби були інші фрази, то відсоток суржику був би більший. Не знаю. Але там на початку є ще слово «скриваються». Літературною буде «переховуються».
4. «той, хто думає про красунь, не засне на грудях тої, кому за 60…» - ну це настільки сумнівне твердження, що теж не знаю, як до нього й підійти. А за пораду перевіритися я вдячний. Зроблю це за першої ж нагоди. Прикро, звичайно, що рецензент не розуміє, як це – 11-літню дитину трошки приколихало в машині, і заснулося там, де заснулося, на задньому сидінні. А щодо «думає про красунь» - то там же це подане тільки натяком, без жодних відсилок до якогось еротизму… Нема нічого гіршого в світі, ніж витлумачувати власні тексти тому, хто їх не відчитує…
5. Про букву ґ – це, канєшно, серйозно. От усе-таки я не ретельний із цим. Наступного разу внизу подаватиму фонетичну транскрипцію в квадратних дужках. Щоб уже не траплялося таких прикрих різночитань.
6. Звичайно, з дорослого життя додав! Текст – якщо Ви цього не помітили – написаний дієсловами минулого часу. Це погляд, кинутий сьогоднішнім героєм у своє минуле. Це спогад власне. Тут усе відбувається «колись», а не «тут і тепер», тому такі моменти, як на мене, цілком виправдані.
7. Дякую.
Я вже так давно нічого не випробовую й не чекаю, хто що мені скаже, що навіть устиг уже забути, коли таке робив. Усі ці рецензії (так звані) справляють, звісно, певне враження, але максимум на кілька годин. Завтра я вже все це забуду і знову писатиму так, як схочу. Якщо комусь то цікаво – прошу, можна читати. Нудно – можна закрити, щойно почавши. Або не відкривати. Але думати, що автор звірятиметься з чиєюсь думкою, щоби зробити висновки на майбутнє – це, як мінімум, самовпевнено. Автор – сноб? Безумовно. Йому так легше триматися за творчу свободу.
Щодо «відповідної посади», то Ваше припущення дурне настільки ж, як і безцеремонне. Якщо Вам цікаво, то я живу редагуванням і статтями. Хоча я звик до того, що тут обговорюють тексти, а не подробиці життя авторів. Але етичні координати – у кожного свої, безумовно. І пробіли у вихованні теж.
«а хто ґомо сапієнс і тільки те й робить, що планку тримає, аби інші бачили, що він її тримати вміє» - це от просто прекрасно. Припустити, що я пишу текст, аби мешканці ГАКу впевнилися, що я вмію тримати планку – це многоцінно насправді)))), я давно не стрічав такої прекрасної зухвалості)))). Дякую Вам)))). І навзаєм зичу всіх тих щедрот, яких Ви мені побажали)))
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design