Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51558
Рецензій:	96010

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Сподобалось

(Рецензія на твір: Із циклу "Десять елегій до приятеля в Нью-Йорку". Елегія перша., автор: Щавурський Борис)

Доброго дня.

Мені ваш текст сподобався. Говорити про його достоїнства я не буду, бо вам, як, очевидно, досвіченому автору, вони відомі і без мене. Крім того, хвалити хороші тексти легко і тому не вельми цікаво. Через це я вирішив ваш вірш (з вашого дозволу) трохи покритикувати.

Добридень, Василю! У Галичині
різдвяні сніги. Небагато, а білі.
Напевно, як в ангелів крила. Мені
здається, що через один-два-три дні
вони будуть трохи, як ми, посивілі.

В першій строфі, останній рядок: неясно, до кого відноситься слово “вони” – до снігів, до ангелів, чи до крил ангелів. Через те, що сніги та крила ангелів є і так біліші білого, то підозрюю, що таки до ангелів, але не впевнений. Вірніше, впевнений, але не повністю: відсотків на 90. Тим не менше, наважусь запропонувати альтернативу останньому рядку: “ті ангели будуть, як ми, посивілі”.

Мудріші? Навряд чи. І добре то є.
І добре, що ми ще сивіємо трохи
і що пам’ятаєм сирітство своє,
свою Галілею і свій Віфлеєм,
і… плаття червоне у білі горохи.

Друга строфа починається словом-запитанням: мудріші? Знову – до кого з вищеперечислених воно відноситься? Але до кого б воно не відносилося, все одно залишаєтсья загадкою: чи взагалі правильно говорити про помудрішання ангелів? Тим паче – про помудрішання снігу і ангельских крил?

Ти знаєш, якби ти до мене прийшов,
не вчора, не завтра, а саме сьогодні
і з п’яних очей запитав про любов,
то я би повів не про шовк а чи кров –
про білі горохи на платті червонім.

В третій строфі затерта рима любов-кров. А от рима любов-шовк свіжіша набагато. Мені здається, є смисл використати саме її.

Якби ти до мене прийшов, ми б могли
плести плетениці не тільки про плаття –
про парки Гертруди, святкові столи,
про рідні пустелі, чужі постоли
і навіть (було би бажання) про Плавта.

Тут іде перечислення предметів, які, здається, ніяк між собою не пов’язані. Просто випадкові перші-ліпші теми для розмов, які можна між собою заримувати. Капуста, королі... Чи варто так робити? Незрозуміло, чому навіть про Плавта а не, скажімо, Сенеку чи ще когось із римлян. Чи не римлян. В усьому вірші мені ця строфа видається найслабкішою.

Але так не буде. Бо то. І бо так.
А буде як буде, і добре нам буде.
І зірка, і троє царів при дарах,
загублені в наших безмежних полях.
Ніхто не забутий, ніщо не забуте!

В третьому рядку треба або кому в кінці прибрати, або в четвертому замінити “загублені” на “загублених”. Причому краще перше, бо інакше виникне неясність – царів, загублених чи дарах, загублених.

Добраніч, Василю! Сніги і зима
хай будуть зі мною – я матиму втіху,
а ми мій привіт величезний тримай
і мишачу жменьку, бо більше нема,
різдвяного, білого, зимного снігу.

В третьому рядку, схоже, одруківка: має бути “ти мій привіт...”. І –останній рядок: два епітети, що відносяться до снігу (білий і зимний), є банальними: більшість людей уявляє собі сніг саме таким. Тут було б добре щось парадоксальне... гарячого снігу, чи що?

Отже, знайшов, до чого причепитися в кожній строфі, але все це косметика (окрім четвертої строфи) і легко виправляється. В цілому вірш, повторюю, дуже хороший. Буду чекати на наступні дев’ять елегій.

З повагою,

М.К.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.04248309135437 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати