Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51629
Рецензій:	96049

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Захід є захід, а Кипчак є Кипчак...

(Рецензія на твір: Нездолане прокляття (друга редакція), автор: Камаєв Юрій Статус: *Історик*)

Скажу одразу: повість Юрія Камаєва мені сподобалася (а за побудовою це саме повість, хоч і надто коротка). “Нездоланне прокляття” досить позитивно виглядає на тлі су-часного так званого “слов’янського фентезі”, а особливо при-ємно дивує, що перед тобою – дебютна річ молодого письмен-ника, адже по всьому відчувається, що автор уже опанував певним рівнем майстерності. Отже дебют вийшов досить си-льним і впевненим.
“Нездоланне прокляття”... Нездоланним прокляттям українців завжди був Великий Степ, Дешт-Кипчак, але він же став і нашою силою. Ми тримали західний берег Кипчаку, але якщо весь час грести на Захід – неминуче потрапиш на Схід... І тоді повертаєшся до образів з прочитаних у дитинстві книг В. Яна, а в юності – Л. Гумільова, відчуєш сухий подих Кипча-ку, згадаєш, що не так і важливо, як звали Великого Завойов-ника, Аттілою чи Борджигійном... Бо ані могили першого, ані могили другого не віднайдено – таке прокляття цих могутніх за життя, але нікчемних по смерті повелителів.
Дуже добре відчувши створений уявою світ, автор зу-мів своє відчування передати читачеві, добравши для цього потрібні слова. Узявши з перших рядків відповідну задуму то-нальність, Юрій Камаєв дотримується цієї тональності до кін-ця.
На жаль, мало уваги автор приділив персонажам дру-гого плану, таким, як Касим. Трапляються в тексті не зовсім доречні в лексиконі фентезійних персонажів слова: “амбітність”, “радикально”, “логіка” тощо. Трапляються й кіль-ка “ляпів” на кшталт: “За наступним поворотом лежало тіло людини. Вона зіскочила з коня...” Але ці дрібниці не завадили головному – я свою дозу читацького кайфу отримав. Можливо, цю оповідку варто було б розширити, перетворивши на пов-ноцінну повість.
Мені пригадалося, як років десять тому я прочитав (фентезійне також) оповідання Михайла Мартиніва “Лялькар”; тоді це був останній сплеск УФ перед довгим періодом анабіо-зу... А “Нездоланне прокляття”, напевно, стане початком подо-лання цього анабіозу в українській фантастиці.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.036036968231201 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати