На сайті викладається дуже багато різножанрових творів, і лише зрідка читається душевний стан автора, а це, на мою думку головне, щоб тебе читали, бо лише тоді ти віриш написаному і кайфуєшш разом з автором. Я вірю у Ваші почуття і читаю твір з натхненням бо мені доснаги Ваше вміння повязати алегорію зі справжніми подорожами, з вивченням різних національних обрядів.
Щодо "Музиканта"... Я виклав першу частину вже досить давно, але потім якось визріло продовження, яке і викладаю зараз. Ви мене вразили цією новиною і я буду вдячний прочитати Вашу рецензію. З повагою, Анатолій.
Дякую, Анатолію. Мене тішить, що Вам до смаку моє письмо та що швидко читається. Я сама вважаю, що мій стиль писання навпаки є дуже повільним та переобтяжений візуальними образами й деталями, подробицями кожного душевного поруху героїні, жіночою сентиментальністю, розвиток дій - повзучий, нединамічний - таке не кожному читачу до вподоби. І я це все враховую, знаю, що мій твір - маргіналія, на яку читача не купиш. Але що робити - інакше він би й не писався, бо моєю метою в цім творі є зобразити душевний стан героїні, її психічний процес індивідуації. Чи вдасться їй знайти справжню саму себе, побачимо - я як автор ще роздумую над фіналом - у грі є декілька варіантів, і наю ще дилему, до якого з них вдатися.
До речі, Анаталію, почала читати Вашого "Музиканта" - дочитаю до останньої викладеної на сайті частини - вискажу Вам свої враження.
