Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2550
Творів: 46221
Рецензій: 90327

Наша кнопка

Код:



Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Гори. Дороги. Віра, автор: Ольга Ярмуш)

© Щєпкін Сергій, 03-03-2019
Міг написати ось таку рецензію:
«Якщо Ви любите суперечності (до слова сказати я теж іноді полюбляю в них поплавати, але далеко не в усіх)) тоді цей вірш повністю відповідає. Ось те, що я у ньому побачив:
«Гори. Дороги. Віра» - послідовність понять заганяє в бездоріжжя, бо перше, що думається: і справді, ну які в горах дороги? Виходить, що тільки в тому сенсі, який автором мається на увазі – чи перший, чи другий? А от віра на місці – і зразу після цього – «Віриш мені – вір!». Якби після віриш мені був знак запитання, тоді б все було інакше, а так два твердження підряд. Не знаю як для кого, але для мене те місце, де автор свідомо прибирає знак запитання – це місце самовпевненості. А чим вразлива самовпевненість? Можливістю помилитися! Тобто у словах «Віриш мені – вір!» насправді ніякої (без само-) впевненості немає!
«Дорога ця через прірву» - дорога і прірва надто широкі і надто глибокі образи, щоб їх от так об’єднати. Кому можна, наприклад, побажати дороги через прірву? «до білих, як небо, гір» - ЛГ бачив гори, які дістають до неба? Вони, гори на фоні неба білі, а не небо біле, тобто і тут якась невідповідність, якась суперечність.
Далі картина малюється непогана, високогірна, аж до «дороги на Еверест» - постає нелегке питання, і воно насправді дуже важливе: це та сама дорога, що на початку, чи інша, та що прийшла в результаті вірша? Бо знову постає картина, коли впевненості то немає…»

Але замість всього цього напишу в рецензії так:
«Перший раз – пробіг. Другий раз – читав і багато чого не розумів. Після третього разу всі наступні рази читав, читав і думав, думав, думав…»

Дякую!
:-) Щєпкін

Могла б написати такий відгук:

"Знаєте, буває, пишеш щось, пишеш. А потім - відкладаєш на якийсь час... місяць, рік, три - і лежить воно, пилиться, роками... А потім вертаєшся - плюєш на долоні і кажеш: допишу, чого ж! Тож не питайте про назву. Як пригадую, це якийсь переспів Реріха, бо треба було пойменувати ))) Хоча могла б зватися "Джомолунгма", бо ця гора мені якось снилась і шлях до неї снився, і був він плутаний, ніби лабіринт, і цей вірш - це трохи данина сну... Та тоді довелося б пояснювати такий заголовок. )
Про віру. Ви знаєте, що на схилах Джомолунгми-Евереста лежать вмерзлі в сніг трупи тих, хто не зміг здійснити сходження, бо замерз чи зірвався? І на ці трупи постійно натикаються альпіністи, бо нема можливості їх спустити з гір. По-моєму, це добра ілюстрація життя як такого - нема віри в себе чи інших, можна зірватися. Віра важлива. І тут - ЛГ запевняє героя твору, що готова підтримати його на шляху. Бо йому потрібна її віра... Може, самовпевнена, може, навпаки. А може, неправильно поставлені розділові знаки...
Деякі пейзажні замальовки не коментуватиму, бо немає наочності. Та й не брала курсу на реалізм. На алюзії радше )
Колись досить популярним на цім сайті авторським реверансом на реци було щось на кшталт - "читач вільний розуміти твір, як йому заманеться, сам же автор не зобов’язаний тлумачити свої нетлінки". ))) Таким чином, певно, намагалися перервати ланцюги флуду"

Але замість такого допису напишу наступний:
"Дякую. Надзвичайно цікаво було почитати Ваше бачення цього вірша. Дякую, що потратили стільки часу на нього. Ціную це!"

З повагою, авторка.

© Ольга Ярмуш, 03-03-2019

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.74319291114807 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Поклик минулого, заради порятунку майбутнього
Не дивно, що коли на вулицю приходить весна, та ранкове небо починає освітлюватись новим життям, у більшості …
Топ-4 Великих книжок
Пропонуємо вашій увазі добірку з чотирьох великих романів Велич книги ніколи не вимірювалась кількістю …
Ірен Роздобудько «Прилетіла ластівочка»
Ми знайомимося з 99-літнім чоловіком – містером Ніколасом Леонтовичем (Ніком Лео) – у домі для людей …
Перехрестя жіночих доль крізь століття
Саме так можна коротко описати події  книги Наталії  Тисовської «Київські канікули». Кмітлива американська …