Так, під іншою.
Коли зайшов в "Енігму", то перше, що було на думці - писати тільки прозу.
Перепробував кілька варіантів (на чорновиках). І якось сама собою з'явилася думка - організувати журнал. Що й було зроблено. "Історія Апокаліпсису".
Журнал - це власне форма повісті чи роману, в якому оповідання мають викладатися в формі мозаїки...
Що з цього вийде?
Побачимо.
Дякую за пояснення. Я звернула увагу на те, що це «історія друга» і кілька разів проглянула список Ваших творів, шукаючи «історію першу». Я не знала, що вона – під іншою назвою.
Дякую за відгук.
Що-до оповідання і його заплутаності:
- поділяю вашу думку тільки частково і в першу чергу тому, що це оповідання є епізодом в загальній "Історії Апокаліпсису", зверніть увагу - в дужках зазначено - "Історія друга");
- сюжетна лінія тільки одна - це історія Апокаліпсису, все інше - це фон розвитку подій та літературні герої;
- заплутаність у формі подачі виникла під впливом Майкла Йогансена і я вже кілька раз намагався вийти з цього русла, але... не виходить, бо вже не я керую розвитком ідеї, а вона мною.
Зайвих деталей не буває, тим більше, що я намагаюся витримувати темп оповідання в якому не має бути нічого зайвого, навіть довгих та об'ємних подач звичок героїв, умов, в яких вони проживають та працюють, природного фону, тощо. все це поваинно формуватися в уяві читача автоматично, під впливом розвитку сюжетної лінії. І ось тут мають працювати ці само деталі, розкидані в структурі оповідання, які ви вважаєте зайвими. Можливо, в мене ще не достатньо досвіду для їх "маскування"... Будемо працювати. А поки можу сказати у свій захист таке: на блог-платформі "Енігма" я створив журнал "Історія Апокаліпсису" де й виставляю ці оповідання і формую повну історію. На сьогодні журнал має вже майже дві сотні підписників і тисячі перегляді. І цей результат радує і надихає на роботу.
