Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Діда Грицька поховають завтра, автор: Той, що греблі рве)

Зізнаюся, я коли читала твір вперше, спочатку подумала, що оте "ходять по двору", "про що думають", "може, плачуть" співвідноситься до небіжчиків, то аж потім здогадалася, що автор мав на увазі не мерців, а живих, себто родичів померлого. А оті думки про мертвого, "як воно, як хтось умер" і справді так часто думають діти, бо вони здебільшого ще не стикалися зі смертю так близько і вона для них - величезна загадка. Для підлітка, звісно, це сумне явище повинно вже бути трохи знайомим, а от для дітлаха.. Наавіть якщо такій дитині побіля десяти років, все рівно це для неї великий шок (пригадую десь приблизнов в такому ж дев´яти- чи десятирічному віці свою однокласницю, у котрої помер дідо, то вона тиждень не виходила з шоку, і поки її дідо лежав вдома у труні, ми в класі уявляли собі горори на кшталт: а чи не боїться родина спати вночі в хаті, майже поруч небіжчика, як при тім живуть, як їдять, що роблять - тож ми всі у класі теж були налякані, бо й справді на той час ще зі смертю в сім´ях, на щастя, ніхто з нас "не ознайомився", бо про смерть хіба знали з розмов старших та кінострічок). Гадаю, що Вам би було вартим дещо підкоректувати вислови, аби з них було зрозумілим, про кого йдеться у тих Сашкових роздумах: чи про покійного діда, чи про його родину.

З теплом,
Віка

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.039597034454346 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати