Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51589
Рецензій:	96021

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Реца на рецу

(Рецензія на твір: Код Лесі Українки, автор: Богдан Образ)

шановний Богдане !
Хотілося б зробити кілька зауважень до Вашої рецензії і взагалі....

Рецензія на якусь книгу певну має на меті збудити у читача рецензії інтерес до рецензованої книги. Якщо хочете , рецензія - це свого роду реклама. Рецензія має бути максимально позитивною і доброзичливою. Якщо ж книга, на котру Ви пишете рецензію, на вашу думку швидше погана, аніж хороша, - добре подумайте, чи варто писати саме на цю книгу рецензію. Бо ця ваша негативна рецензія може бути десь випадково надрукована (не в Інтернеті), а Земля ж - кругла, розумієте ? Візьміть якусь іншу книгу цього ж автора, або ж взагалі іншу книгу зовсім іншого автора. Якщо певна книга вам не сподобалася - можливо, то просто не на ваш смак піцца ? Адже її вже видали, хтось вклав кошти у видавництво, так що книгу на чистий папір все одно вже не переробиш.... Інший варіант - негативні сторони книги можна похвалити, якщо вже так хочеться акцентувати увагу на негативі.

Далі. Рецензія повинна бути простою і легкою для читання. Рецензія - це аперитив перед застіллям, розумієте ? Ви ж не наїдаєтеся сала перед тим, як йти до свого товариша на день народження, знаючи, що у нього будуть подавати «олів’є» , пташине молоко та паштет із лебединої печінки по-французьки під соусом із трюфелів ? Якщо ви навантажите читача своєю рецензією, то він ніколи в житті не стане читати ту книжку, хай навіть йому подарують її на той же день народження. Тому у рецензії не варто вживати специфічних термінів, образів, асоціацій і т.п., котрі можуть бути незнайомі пересічному читачеві. Наприклад, більшості пересічних людей невідомо, що таке „Божественна комедія” і хто така Беатріче. Відштовхуватися треба від загальновідомих понять і явищ, наприклад – від хліба, води, крові, лайна і т.п. Навіщо ви катуєте читача такими іншомовними словами , як „princesse lointaine” ? Він може подумати, що у рецензованій книзі таких слів по кілька десятків на кожній сторінці і злякатися. Не всі ж іще у нас дружать з англійською чи з латиною....

Не слід також користатися і гучними фразами, не порівнювати рецензовану книгу із книгами інших авторів. Бо „вашому” автору це може не дуже сподобатися. Наприклад, ви зазначаєте, що „бестселер Забужко порівнюють з бестселером Дена Брауна „Код да Вінчі””. Написавши таку фразу, ви зашкодили собі тричі, якщо не більше. По-перше, у своїй рецензії ви повинні викладати свої власні думки, а не пережовувати чутки . Чутки – це вже , власне, і є пережована їжа. Навіщо пережовувати ту саму їжу двічі ?? Хто порівнює, де порівнюють , як саме порівнюють, та й чи врешті-решт уже порівняли - невідомо . Може насправді ніхто і не порівнює , га ?

По-друге, власне згадана книга Дена Брауна є досить суперечливою і неоднозначною в оцінках. Наприклад, ходять чутки , що православна церква піддала цю книгу анафемі. Чи годиться ставити книгу рецензованого автора поруч із такою сумнівною книгою ??? Навіщо це робити ? Щоб на неї також упала анафема ? З іншого боку, а можливо сама автірка цього пана Дена Брауна і у гріш не цінить, а ви їй такий сюрприз : Забужко – це майже Ден Браун, тільки ще трохи не доросла до його рівня  . А ви знаєте, які страшні українські жіночки у гніві ?? Не знаєте, то маєте шанс дізнатися 

По-третє, все-таки якщо не більшість людей, то значна частина українців так і не прочитали „Код Да Вінчі”. І , читаючи вашу рецензію, вони не зрозуміють тих асоціацій, котрі ви заклали у своєму тексті ; у них не виникнуть ті алюзії, котрі б ви хотіли у них викликати. Це просто даремно витрачені набої, це називається „з гармати – та по горобцях”.

А далі у вас йде таке об’ємне речення, котре, як мені здається, ви поцупили чи то із передмови до книги, чи то із синопсису : „У Notre dame d’Ukraine авторка досліджує гностичні питання, легенду про Святий Грааль, завоювання Духом - душі (Лісова пісня), етос і ерос, таємні товариства, лицарство (лицарі тут не просто вершники у залізних обладунках, тут лицарі демонструються у духовному сенсі – які вміють берегти і оберігати свою „даму серця”, „небесну троянду”, „princesse lointaine”, „тендітну квітку”:), „комплекс Авраама” (аби через тебе мені було добре), походження зачіски Юлії Тимошенко, „психологію постколоніального каліцтва”, „Юдину настанову” (хто не відповідає критеріям тоталітарного „вождя”, той не може відповідати критеріям величі – саме тому Олександр Мороз об’єднався з Партією Регіонів?), „культ успіху”, новоукраїнське гламурне „conspicuous consumption”, страх українців, перед захороненням заживо (саме це робить наша влада з нашою мовою, культурою і традиціями), ідеали консумеризму (новітнє зображення Шевченка на 100-гривневій купюрі), різницю між народництвом і шляхтою, між російською та українською інтелігенцією, між свободою і свавіллям, між демократією і хамократією і ще масу цікавих фактів.”

Шановний мій Богдане, цей шматок – це не рецензія, це просто банальний „Зміст”. Не старайтеся „обнять нєобнятноє”, візьміть один клаптик – і дослідіть його , піддайте аналізу, зробіть потім узагальнюючі висновки, але не потрібно переписувати „зміст”. Ви пишете : „Твори Оксани Забужко доволі складно читати”, але ж вашу рецензію – ще важче, а повинно би бути навпаки !

Читачеві вашої рецензії не потрібно переповідати зміст книжки, він , зрештою, і сам читати вміє. Візьме , як захоче, цю книжку і прочитає. Йому цікаво – а які конкретно у вас виникли емоції, коли ви самі власноруч читали цю книжку. Тобто, потрібно зробити так, щоби читач захотів взяти цю книжку до читання. Потрібно простими словами розповісти, що вас вразило, потрясло, з чим ви особисто згідні, з чим ви особисто не згідні, а із чим незгідні в принципі, тому що ніколи ! Тобто фактично ваша рецензія – це не лише реклама рецензованої книжки, це і реклама вас самих !

А що можна засвоїти із Вашого тексту ? Що „Оксана Забужко показує ті ідеали, засади і цінності часів творчості Українки, які безжально винищила радянська імперія.” ? Даруйте, але ж якщо „радянська імперія безжально винищила ідеали, засади і цінності”, то звідкіля їх пані Забужко витягнула на світ Божий ? Розумієте , який каламбур виходить з вашою рецензією ? Поменше потрібно сухих, заформалізованих фраз, говоріть своїми словами, не підглядаючи у першоджерела – ми ж не у середній школі....

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.039170026779175 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати