На Трійцю завжди пекли пиріжки й варили борщ у печі. А за день до того прибирали в хаті. Прибирала баба. У цей час краще було кудись подітись, бо процес прибирання бабу дуже нервував.
– От паразітва отака... Уже й цей пододіяльник порвали... Хіба ви л...
Людка була пробивною. Ох, і пробивною ж вона була. Коли сільські дівчата мріяли перед сном про таких же сільських хлопців, Людка мріяла про місто. Усі її думки комбінувалися в єдину картинку, де вона, поважна господиня міської квартири, не летить, як боже...
У приміщенні, де постійно вирує, бринить творче життя, незвично тихо. Чутно кожен крок і навіть подих. Вони відбиваються від заспаних стін, повільно розчиняються у просторі. Відстань від сходів до масивних дверей із темного дерева – тридцять сім кроків. В...
- Ти занадто обережний.
Михайло повернувся до подруги й нервово сіпнув плечем.
- Спробуй не обережно перейти вулицю, тільки не чекай, що я потім відшкрябуватиму твої мізки від бруківки.
Хлопець огризнувся, хоча знав, що Іванка зовсім не те мала на уваз...
- Вау! – лине з площадки, ревищем стоголосим лине.
Василь Піддубняк перекидає шкіряного паса через плече, торкається пальцями струн, поправляє дещо низько поставленого мікрофона, співаючи, схилятися до якого треба, ніби пісні вклоняєшся, чи навіть не піс...
– Їх там сотні, – Богдан відірвався від прицілу і розтягнувся на руберойді, поклавши автомат собі на живіт.
– Я б не лежав так. Застудиш нирки.
Дмитро спокійно, не ховаючись проходжувався дахом. В зубах у нього т...
Бетонка тяглася вдалину повз термінал, яскрава у променях вже сонного світла і лише ближче до траси чорніла від гуми коліс шасі. Вздовж дротяного паркану прогулювалися Дмитро з донькою, часто зупинялися, знову йшли то...
– Знаєш, – Богдан чогось аж почервонів. – А у мене ніколи ще ні з ким не було сексу.
Мадлена, не відриваючи погляду від дороги, знизала плечима.
– Нічєво, нє пєрєживай. Всьо єщьо будєт.
Богдан фиркнув:
– Ти що? Ти не бачиш, що світу кранти?
– ...
– Треба залишити машину тут. Щоб вони там, якщо вони там, не подумали, що це якісь нальотчики.
– А що їм завадить так думати, якщо ми прийдемо пішки, – спитав Богдан.
– Нічого.
Справді, нічого не могло б зупинити забарик...
– Зачєм ти їво впустіл?
Фарбована білявка у халаті з логотипом аптеки бігала з кутка в куток. Смаглявий хлопчина, що впустив Дмитра, стоячи навколішки, перев’язував йому голову.
– І за бінти кто платіть будєт?
– Помовч, – добродушно озвався хлопчи...
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design