Жертвам голодомору 1932/33 років,  
                                          ...

Наші дні минали тихо і розмірено у монастирі Бет-Арі, що стояв на вершині пагорба, серед апельсинових садів. Життя було красивим і світлим.
Та ось одного літнього ранку, коли у чистому блакитному небі не висіло ані хмаринки, ми з Крото вийшли за браму м...

Перед тим, як зникла електрика, я сидів у кріслі, майже лежав. Голова моя влаштувалась на верхньому краю спинки. Я дивився у лінію стику стіни зі стелею -  ця область була красиво забарвлена червонуватим світлом від настільної лампи. Але електрика зникла,...

- Коля!
- Га?
- Там до діда Федора внук приїхав, сходиш з ним по гриби, - так материнськими вустами крадуться надцікаві мультики.
Дід  Федір,  недалекий  сусіда,  він  же  керівник  місцевого  господарства - авторитет, тож мати з батьком йому годять, я...

Ми метушливо ідемо по міській бруківці. Мала щось белькоче собі під ніс, я її не слухаю, дивлюся собі під ноги, бо необачно вдягнула каблуки, а львівські дороги, як і львівські панянки, – ой які підступні. Задивишся на ворон – потрапить нога в одну з вибо...

Едуард Нетудивітер не надто пишався прізвищем. Бо кожне ж, учувши його, розтягне губи в посмішці.
- А куди вітер? – перепитає.
Ніби Едуард знає, куди той вітер. Віє собі – та й годі.
Ох, вітер, вітер. Ти  несеш  свої  незримі  хвилі,  хитаєш  ними  віт...

СКАРБ
Фронт усе ближче підходив до міста. Із півночі раз-у-раз долинали перекати вибухів. І природа, наче передчуваючи близьке фіаско, нахнюпилася, залила небо сірою багнюкою та сіяла огидною мрячкою. І на душі молодого поліцая Федька, Феді Мотрича, було...

Знову ця осінь… І прийшла неочікувано, як завжди. Принаймні, так здавалось Євгенії. Кожного року осінь однакова: красива й сумна до щему. Разом з дощем хотілося плакати над минулим літом, над зів’ялими мріями. Вихід бачився в однім: зникнути для всіх, за...

Жив та був колись у Афінах талановитий і дещо лисий юнак на ймення Кратофіл. І відчував він,що призначено йому долею бути великим владоможцем,керівником,реформатором, лібералізатором,демократизатором,імператором,диктатором,мілітаризатором, клептократором,...

Петро Іванович Семиграй громадські інтереси пантрував завжди. Про себе, можна сказати, не дуже й дбав.
- А скільки мені треба? – промовляв завжди. – Шматок хліба та водиці кварту.
Тим і жив.
Люди довкола гребли, збирали копієчку, мотузувались у тих кло...