У восьмому класі сьогодні важкий день. Неоніла Павлівна оголосила, що після уроків до них на виховну годину завітає сільська героїня Марфа Митрофанівна.
Тож, набравши по кишенях про запас жуйки, зібралися учні перенудитися ту годину під балачки старої б...

Поліція увірвалася до купе мовчки, не постукавшись. Чорних було п’ятеро: двоє хлопців, двоє дівчат та високий чолов’яга з рожевими бородавками на трупно-блідій лисині. Старший чорний рвучко сів поряд з Ніною, при цьому перевернув собі на коліна гарячий ча...

Затужив згублений Антон. За донькою затужив. Одно звав, кликав до себе.
І батькова кров у доччиних жилах піддалася на тугу, купила квиток до того світу на потяг лейкемії.
Той потяг мчав на всіх парах, уже минав станцію-порятунок, де перебував стрілочник...

Ранок приніс із собою  кволий весняний дощик. Кольори за вікном посіріли, зблякли. Але зараз дощ – найліпший друг. Не буде городу, довжелезних грядок із цибулею, бурячками та редисом, які я обіцяв матері виполоти. Мені належав вільний час, а з ним відкрив...

Регіна розтанула в своїй злості, а життя стало тихе та затишне, як у Бога за пазухою. Народилася донечка, Іринкою назвали, жили-поживали, добра наживали.
Та хтось погано пришив ґудзика на Божій сорочці. І тоді, коли Антошка почала вільно відвідувати хай ...

Була середина жовтня. Налиті по самісінькі вінця теплом і сонцем, стояли гожі дні, схожі на літні, й не хотілось навіть думати, що десь недалечко зима. Про неї вже шепотіли змарнілі дерева, наче й зелені, та зверху припорошені жовтуватим пилком; й ріденьк...

Їхній клас немов хотів довести всій школі, що якогось разу світ мав звестися нанівець. Двадцять чотири хлопці й усього дві дівчини – такої перехнябленої на один бік світобудови ще варт було пошукати.
Дві дівчини – як два полюси, як світло та тьма, як смі...

«Ух!» - Катерина притулила велику картату сумку до паркану, перевела подих. Потерла долонями скроні, хукнула на задерев’янілі від холоду пальці.
Сумка роздалася, обважніла, наче живіт після застілля на селі. Блискавка у двох місцях розійшлася, до ручки ...

Шуру лизя злизала так само, як перед цим виплюнула в Тамарине життя.
- Знаєш, Тамариск, - ховав очі, - Ірка по ночах сниться, діти. Буду вертати в сім’ю.
Позливав меди в бочки, покалатав додому. За квартиру – й то забув розрахуватися. Мусила сама.
Стрі...

Історія, котру хочу розповісти, далеко не «різдвяна», вона трагічна й сумна тим  паче, що сталась якраз на Різдво. Цій події близько десятка років, а пам'ять зафіксувала й тримає, ні-ні та й видасть гіркий спомин опоганеного Різдва…

Було це на Полтавщ...