І яка ж вона гарна! Це екзотичне, витончене, смагляве, з правильними рисами, обличчя, ці темні мигдалевидні очі, у яких—оксамитові задушливі ночі Індії, яскраві кольори, нічні вогні над Гангом, фантастичний світ химерних божеств... Хоча ні, багатобожжя –ц...

Я гортаю спогади, як старий порепаний альбом.
Навіть не так – як поштівки із різних кутків мого минулого.
Щодня із завзяттям божевільного вченого я подумки проживаю те, від чого втікала.
Те, що намагалась закидати камінням, як блудливу середньовічну...

НА ІЛЛІ...
Іллі у нас не святкували, але нічого важкого також не робили. Найважчою роботою, яка робилася у цей день, було квашення вòгирків. Так-так, саме вòгирків, а не огірків. Боронь Боже було їх назвати огірками при дідові Юзькові. Дід не п...

Минав час. Для когось роки летіли журавлями, для Діни ж повзли стомленою життям черепахою. Тупцювали  на одному місці, застрягли у тій невідомій часовій петлі, перечепившись через несправджені мрії. Застопорилися у тих клятих двадцяти п’яти.  Єгор дотрима...

Текст видалено автором твору...

Цибулька лежала собі на холодній,  давно не метеній підлозі кухні і тихо мріяла про тепло. Ні, їй було непогано і тут, під столом, але тепла хотілось найбільше. Вона засинала, прокидалась, знову засинала…І мріяла. А ще – чекала людей. Без людей було сумно...

Текст видалено автором твору...

Старший син школу закінчував – погукали Івана на батьківські збори.
Людмила Львівна, класний керівник, стала перед батьками, як поводир перед сліпими в дорозі, роз’яснила, що й до чого з дитячою наукою, як екзамени випускні всім разом до кінця пережити, ...

День-ніч, день-ніч-деньнічде… Мішанина. Ш-ша…Ш-ша… Вітер? Вітер надворі шипить, чи чайник нарешті закипів? А, ні, чайник давно вже википів і засмердів пів під’їзду. І сусіди сварились. Гримали по трубах. Чи то був грім? Посеред зими? Ха. Ха. Хаос. Всюди х...

Текст видалено автором твору...