Перерізуючи калюжі і важко сопучи, до зупинки завертає старий незграбний автобус. Сімка. На годиннику дванадцята п'ятнадцять. Як завжди, вчасно. Коли за кермом Арсенович, автобус ніколи не спізнюється. Не уявляю, як це пояснити. Хіба що чарами.
Раніше я...

Текст видалено автором твору...

Текст видалено автором твору...

- Ходи, Олесику, вечеряти… Вже-м все зготувала… Ох, йой, день той швидко пролетів, але видиш – усе встигла до зірки, не барилася... Ходи, рідний, вдвох повечеряємо, бо діти певно нинька не приїдут. Дивися, як то мете. Давно такого морозу на Різдво не було...

Текст видалено автором твору...

      За кухонним столом, наминаючи хліб та салат з капусти, мій знайомий Григорій Гаркуша читав газетку. Вона повідомляла з гумором, що якась співачка чи то знову виходить заміж, чи то розлучається. Що президенту куплені броньовані лімузини. Що застрелил...

                                   «Час – то складна штука,
                                     він завжди збиває с пантелику.
                                     Все таки до мене поступово доходить,
                                     що час – це н...

Мишка
Я її назвав Мишкою.  Геть-геть непомітна, у сірій курточці з штучним сірим хутром і кожного ранку – на тому ж сидінні. Руки в рукави, капюшон – під голову і до вікна тулиться.
А взагалі, вранішні маршрутки – річ стала. Ти щоранку бачиш на зупинці...

У кабінеті Антончука Бориса Петровича задзеленчав телефон.
- Алло, - зняв голова слухавку.
- Тут у райцентрі, - гуло в апараті, - з вашого села дід помер. Треба, щоб забрали з моргу. Родичі там чи хто.
- Хто помер? – перепитав Борис Петрович.
- Букрин...

Текст видалено автором твору...