НЕБЕСНА РОДИНА
Глава 1
Знайомство з Небесною Родиною

Ранок! З-за обрію нарешті визирнуло усміхнене Сонечко і своєю осяйною посмішкою освітило все навкруг! Все сильніше й яскравіше засяяли сонячні промінчики і розбіглися веселою бешкетливою дітвою!
...

– Оголошую вас чоловіком і дружиною, – слова ці з уст Алевтини Вікторівни Романюк злітали чи й не всоте за минулий квартал.
Працюючи керівником у службі реєстрації актів громадянського стану, вона керувала процесом укладання шлюбів у місті й прилеглих ок...

НЕПРАВИЛЬНЕ ЛІТО  
Літо не відпускало. Як його руки. Ті розбавлені сумнівами почуття, відтінки та настрої, непристосовані до реальності мрії. Бути з ним і не належати. Почуватися відкинутою на узбіччя життя, тимчасовим центром його всесвіту, стихійною пр...

ВІТАЛІНА ЙДЕ НА ВЕЧІРКУ
Історії з життя Віталіни Ш., учениці 9-го класу
- Тато! – покликала Віталіна потрібним  для ситуації жалібним  голосом. – Тато, допоможи!
- Що трапилося, зайченя? – тато вмить з`явився в кімнаті улюбленої донечки, яка вже дав...

ВІТАЛІНУ ЗАПРОСИЛИ В КІНО
Історії з життя Віталіни Ш., учениці 9-го класу
Віталіна і Юля стояли біля кіоску, коли до них підійшли ді-джей Стас і Гном. Першим привітався Стас:
–  Привіт! Як справи? Прийшли за пиріжками?
–  Привіт! Ага, захопиш їх за...

ВІТАЛІНА І ЮЛЯ ОБГОВОРЮЮТЬ ХЛОПЦІВ
Історії з життя Віталіни Ш., учениці 9-го класу
- Юль, ну що будемо робити з нашим коханням?
Віталіна сказала в телефон  саме «з нашим», адже обидві подруги всю весну і половину літа були закохані в одного хлопця....

КОЛИ ВОСКРЕСАЄ ДУША
Усе. Рік він таки протримався.
– Вуханю, що за неповага? Відповіси в четвер на матані! - удаючи розчарування, прогримів Славко.
– Та чого чекати? – вертлявий Юрко сіпнувся в бік Вадима.
– Хай уже йде, не чіпайте нашу Люсю! – прим...

ДРУГИЙ ШАНС
Вона зайшла без стуку. Русяве волосся, біле літнє плаття до колін. Легкою ходою вона перетнула кімнату і всілась на крісло. Її ріст дозволяв закинути ноги на бокову стінку.
– Вставай – весело сказала вона.

Він вперше за довгий час поворух...

Від тої пори, коли Оксана запропонувала витворити її портрет, як символ замку самоти, Олег Андрійович Прильнюк немов знову повернувся на далеку комору серед жнив.
Кохання – воно ж не спалах серед глибин єства, вірніше, воно й спалах, але котрий перероста...

КЛЮЧІ ВІД МІСТА
Була неділя, та Евеліна прокинулася рано. Лежати із заплющеними очима, повертаючи сон, їй набридло.
Жінка встала і босоніж попростувала в лазничку, за кілька хвилин – до кухні. Липневі промені просочувалися крізь фіранку на підлогу. Ев...