Присвята

  Щороку восени ми ходили цим парком і збирали листя та каштани. То було так гарно. Пожовкле листя танцювало навколо нас свої веселі танки. Ми раділи, як діти. Хоча мабуть ми і були ними… І так це все було ...

Гра в життя

Я народилася у звичайній сім’ї”; та кому я брешу, звичайна – це не зовсім те слово, точніше зовсім не те, яке б пасувало до моєї сімейки. Море грошей, великий бізнес, брак часу, брак людяності: пихаті, засліплені грошима люди – це якщо коро...

«Вибрик долі. Або як ми самі ламаємо свої життя»

То був квітень 2006 року
Шукаю ключі. Господи, куди ж вони поділися. Знаю що нікого немає. Блін. О, знайшла. Відчиняю. Голоси. Не роззуваюсь. Йду в спальню. Банальна сцена. Двоє. Втомлені, приємо втомле...

Ніч... зорі... цигарка в руці... кімната темна... п"ятий ковток і знову тиша... Ксюша була в кімнаті сама. Вона цигарка і ковтки. Вона рахувала їх, бо знала точно коли сп"яніє, це був ритуал... Ще 7 ковтків і буде 12, її щасливе число і забуття. Ксюші не ...

Новий Рік – це завжди очікування. Очікування свята, що неодмінно прийде до оселі разом з п’янким сосновим ароматом, очікування засніжених галявин, пухнастої ялинки, прикрашеної різнокольоровими кульками і барвистими гірляндами, під якою блищать обгортк...

На цей вечір у мене був один виклик. У VIP-залі елітного нічного клубу нашого міста чекатимуть аж троє клієнтів. «Ох, не люблю ж «колгоспів», - думаю, втираючи у щоки рум’яна та розглядаючи власне щедро наквацяне косметикою відображення у дзеркалі.
Я –...

Знову ранок почався о третій ночі. Дівчина повільно встала з теплого, такого рідного ліжка і, човгаючи босими ногами по підлозі, пішла до кухні. Увімкнула світло. Тут Її, як завжди, зустрів старенький холодильник, що аж ніяк не пасував до нової нещодавно ...

1.
Наш молодий хімік, пан Аполлон, дивиться на мене зіщулено з-під долоні, й посміхається загадково — питається: як здоров'ячко, Лізо? — і посміхається загадково — і нарешті розпочинає урок, упродовж якого знову і знову наводить на мене загадково-усміхне...

1.
Її звали Марі Мадлен. Де б вона не опинилася, з того вироблялося Марімадлен: лише так її усі кликали. Тістечкове назвисько боліло дівчинці, воно її бісило, але то була доля. Доля була ще й з дошкульними варіаціями. Усі спогади про дитинство в неї накл...

          -  Марічко, виклич будь-ласка до мене Михаїла, терміново, – з трубки телефона доноситься досить таки владний та сильний голос, і навіть трохи стурбований, мабуть через те, що розмова з Михаїлом буде серйозною. Після невеликої паузи, що тривала м...