Текст видалено автором твору...

    Епізод з мого дитинства. Мені тоді було більше десяти років. Хоч мав колегів поляків, все таки чомусь, якби в закодований спосіб я дружився зі своїми. Це були хлопці менш-більш мого віку і всі вони, або їх батьки були родом  з Улюча. Ми були собі зн...

ЧЕМБЕРЛЕН

Траса оперізала ліс, що сто років тому належав маґнатові, після революції – радгоспу, а зараз – нікому. Нічийний гай похмуро шпортався через простору асфальтову смугу, що нею зрідка розмашисто ревіли авта. Крутий віраж – заворот до селища Зам...

Сьогодні хочу розказати про один епізод, який став дороговказом  у моє майбутнє. В хаті , та не тільки в хаті всі ми між собою говорили по- українськи ( правду кажучи, ми говорили по-свому, це значить мовою нашого села, мовою нашого рідного Надсяння). Наш...

-Привіт,- якось несподівано розірвали тишу ці слова.
Його слова. Я не бачила його здавалося цілу вічність. Два роки.
-Привіт,- так незвично для себе сказала я.
-Як ти тут? Що в тебе новенього? - з невдаваною цікавістю запитав він.
-Та не зна...

     Невеликий будиночок стояв десь далеко у лісі. Там куди важко проникали проміньчики
сонця, та де навколо ні душі. В цій садибі сам один мешкав старий дід. Йому було вже
під вісімдесят. Проте він так само як і замолоду любив потянути цигарку і випити...

                          



  Щороку восени ми ходили цим парком і збирали листя та каштани. То було так гарно. Пожовкле листя танцювало навколо нас свої веселі танки. Ми раділи, як діти. Хоча мабуть ми і були ними… І так це все було наївно та по-до...

«Вибрик долі. Або як ми самі ламаємо свої життя»

То був квітень 2006 року
Шукаю ключі. Господи, куди ж вони поділися. Знаю що нікого немає. Блін. О, знайшла. Відчиняю. Голоси. Не роззуваюсь. Йду в спальню. Банальна сцена. Двоє. Втомлені, приємо втомле...

Дитячі забавки

-Привіт,- якось несподівано розірвали тишу ці слова.
Його слова. Я не бачила його здавалося цілу вічність. Два роки.
-Привіт,- так незвично для себе сказала я.
-Як ти тут? Що в тебе новенього? - з невдаваною цікавістю запитав він...

Невисокий чоловік на сцені, стоячи спиною до залу, здавалося б, чаклував над неймовірним плетивом кабелів і дротів, що пов’язували собою синтезатор, мікрофон, нагромадження акустичних систем з обох боків сцени та комп’ютер, що стояв на низенькому столику ...