«Вибрик долі. Або як ми самі ламаємо свої життя»

То був квітень 2006 року
Шукаю ключі. Господи, куди ж вони поділися. Знаю що нікого немає. Блін. О, знайшла. Відчиняю. Голоси. Не роззуваюсь. Йду в спальню. Банальна сцена. Двоє. Втомлені, приємо втомле...

Дитячі забавки

-Привіт,- якось несподівано розірвали тишу ці слова.
Його слова. Я не бачила його здавалося цілу вічність. Два роки.
-Привіт,- так незвично для себе сказала я.
-Як ти тут? Що в тебе новенього? - з невдаваною цікавістю запитав він...

Невисокий чоловік на сцені, стоячи спиною до залу, здавалося б, чаклував над неймовірним плетивом кабелів і дротів, що пов’язували собою синтезатор, мікрофон, нагромадження акустичних систем з обох боків сцени та комп’ютер, що стояв на низенькому столику ...

                                     Присвята

  Щороку восени ми ходили цим парком і збирали листя та каштани. То було так гарно. Пожовкле листя танцювало навколо нас свої веселі танки. Ми раділи, як діти. Хоча мабуть ми і були ними… І так це все було ...

Гра в життя

Я народилася у звичайній сім’ї”; та кому я брешу, звичайна – це не зовсім те слово, точніше зовсім не те, яке б пасувало до моєї сімейки. Море грошей, великий бізнес, брак часу, брак людяності: пихаті, засліплені грошима люди – це якщо коро...

«Вибрик долі. Або як ми самі ламаємо свої життя»

То був квітень 2006 року
Шукаю ключі. Господи, куди ж вони поділися. Знаю що нікого немає. Блін. О, знайшла. Відчиняю. Голоси. Не роззуваюсь. Йду в спальню. Банальна сцена. Двоє. Втомлені, приємо втомле...

Ніч... зорі... цигарка в руці... кімната темна... п"ятий ковток і знову тиша... Ксюша була в кімнаті сама. Вона цигарка і ковтки. Вона рахувала їх, бо знала точно коли сп"яніє, це був ритуал... Ще 7 ковтків і буде 12, її щасливе число і забуття. Ксюші не ...

Новий Рік – це завжди очікування. Очікування свята, що неодмінно прийде до оселі разом з п’янким сосновим ароматом, очікування засніжених галявин, пухнастої ялинки, прикрашеної різнокольоровими кульками і барвистими гірляндами, під якою блищать обгортк...

На цей вечір у мене був один виклик. У VIP-залі елітного нічного клубу нашого міста чекатимуть аж троє клієнтів. «Ох, не люблю ж «колгоспів», - думаю, втираючи у щоки рум’яна та розглядаючи власне щедро наквацяне косметикою відображення у дзеркалі.
Я –...

Знову ранок почався о третій ночі. Дівчина повільно встала з теплого, такого рідного ліжка і, човгаючи босими ногами по підлозі, пішла до кухні. Увімкнула світло. Тут Її, як завжди, зустрів старенький холодильник, що аж ніяк не пасував до нової нещодавно ...